ареніУкроаїни,особливе місце належить Українськаій Гельсінській Спілкці . Вона взяла свої початки в Українській Гельсінській групі. Відновлення її відбулося не очікувано. УГС стала першою культурно-політичною організацією, яка була відома в Європі як захисницею народних прав.
Основні положення і принципи яких дотримувалася були викладені в її програмових вимогах, які були викладені в “Декларації принципів”. УГС перша яка заявила про свободу людських прав та незалежності України.
На відміну від Гельсінської Групи, яка була за висловом Олеся Шевченка, “чисельно невеликою групою готових до самопожертви правозахисників”, Спілка постала як масова опозиційна політична організація. Її утворення означало перехід від правозахисної діяльності до відвертої політичної боротьби. І хоч УГС позиціонувала себе як громадсько-політична організація, фактично вона вже була передпартійною. А в 1990 році УГС була перетворена ина першу в сучасній Україні незалежну партію – Українську Республіку.
Список використаних джерел та літератури
1. Батенко Т. Опозиційна особистість: друга половина ХХ століття. Політичний портрет М.Гориня. – Львів:Кальварія, 1997. – 352 с.
2. Білоус А. Політичні об’єднання України. – К.:Україна, 1993. – 108 с.
3. Бойко О. Загострення політичної конфронтації в Україні: атака опозиції та контрнаступ консерваторів (серпень–грудень 1990р.)//Сучасність. – 2003. – №1. – С.82–87.
4. Бойко О. Загострення політичної конфронтації в Україні: атака опозиції та контрнаступ консерваторів (серпень–грудень 1990р.)//Сучасність. – 2003. – №2. – С.67–76.
5. Бойко О. Політичне протистояння офіційної влади та опозиції в Україні: основні прояви, характерні риси та особливості (літо 1989р. – лютий 1990р.)//Людина і політика. – 2003. – №2(26). – С.48–62.
6. Бойко О. Політичне протистояння офіційної влади та опозиції в Україні: основні прояви, характерні риси та особливості (літо 1989р. – лютий 1990р.)//Людина і політика. – 2003. – №3(27). – С.35–47.
7. Бойко О.Д. Україна 1985–1991рр. Основні тенденції суспільно-політичного розвитку. – К.:ІПЕНД, 2002. – 303с.
8. Декларації принципів УГС // Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х років. – К., 1998. – С. 636.
9. Гарань О. Від створення Руху до багатопартійності. – К.:Знання УРСР, 1990. – 48 с.
10. Гарань О. Підеш ліворуч – вийдеш праворуч?//Слово. – 1991. – №10(32). – Травень.
11. Гарань О.Убити дракона: з історії Руху та нових партій України. – К.:Либідь, 93. – 200 с.
12. Камінський А. “На перехідному етапі. “Гласність”, “перебудова” і “демократизація” на Україні”. – Мюнхен: УВУ, 1990. – 624 с.
13. Киричук Ю. Нарис історії УГС-УРП. Ч. 1 // Республіканець. – 1991. – № 2. – C. 80–95.
14. Кривдіна І.Б. Гельсінський рух та його вплив на політичні процеси в Україні (1976 – поч. 1990-х рр.):Автореф. дис...кін.: 07.00.01. Історія України/Одеський національний університет ім. І.Мечнікова. – Одеса, 2001. – 20 с.
15. Кривдіна І. Дисиденти-правозахисники в боротьбі за незалежність України (остання чверть ХХ ст.)//Записки історичного факультету. – Одеса, 2001. – Вип.1. – С.292–298.
16. Ловицька Г. Передвиборчий мітинг і демонстрація у Львові 12 березня 1989 року//Визвольний шлях. – 1989. – №7. – С.818–821.
17. Лук'яненко Л. Вірую в Бога і в Україну. – К.: Пам’ятки України, 1991. – 538 с.
18. Лук'яненко Л. Двічі – «Ні»!//Голос України. – 1991. – №52. – 16 березня.
19. Лук'яненко Л. Де добрий шлях? – К., 1994. – 64 с.
20. Лук'яненко Л. За Україну, за її волю/Літ. Запис С.Галябарди. – К., 1991. – 64 с.
21. Лук'яненко Л. На землі клинового листка: спогади і роздуми посла. – К.: Гарт, 2002. – 560 с.
22. Лук'яненко Л. Національна ідея і національна воля. – К.:МАУП, 2003. – 293 с.
23. Лук'яненко Л. Не дам загинуть Україні. – К.:Софія, 1994. – 510 с.
24. Обіжник виконавчого комітету УГС. – Ч. 5. – 1989. – 14 квітня.
25. Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні середини 50-х – початку 1990-х років. – К.: Вид-во О.Теліги, 1998. – 720 с.
26. Семененко А. Політичні партії та громадські об’єднання України в процесі становлення та розбудови самостійної України (серпень 1991р.)//Наукові записки з української історії. – П. – Хм., 2006. – Вип.18. – С.316–321.
27. Українська гельсінська група: до 30-річчя створення. Історія. Документи/Упор. О.Зінкевич, В.Овсієнко. – К.: Смолоскип, 2006. – 128 с.
28. Центральний державний архів громадських об’єднань України (Далі – ЦДАГОУ). – Ф.1. – Оп.11. – Спр.1766. – 86арк.
29. Чорновіл В. Відкритий лист Генеральному Секретарю ЦК КПРС М.С.Горбачову//УВ – Експрес. – 1988. – №7. – С.7–32.
30. Чорновол В. Воспоминание украинского федералиста // Век ХХ и мир. – 1992. – № 12.
31. Шевченко О. Перший постріл переможної революції // Київська весна. – К., 2005.
32. Шевченко О. Перший постріл переможної революції // Київська весна. – К., 2005.
Додатки
Основні принципи
1. Українська Гельсінська Спілка вважає, що відновлення української державності, яка сьогодні існує тільки на папері, було б основною сталою гарантією забезпечення економічних, соціальних, культурних, громадянських та політичних прав як українського народу, так і національних меншостей, що живуть на території України.
2. УГС вважає, що під маскою союзу суверенних радянських республік Сталін побудував гранично централізовану авторитарну державу характер якої дотепер суттєво не змінився. Тому для дійсної демократизації радянського суспільства потрібні не окремі зміни, а радикальна ломка державного устрою. Майбутнє співжиття народів СРСР ми уявляємо можливим у формі конфедерації незалежних держав, перехідним етапом до чого може бути федерація суверенних демократичних республік з наповненням поняття “Союз РСР” реальним змістом за допомогою максимальної політичної, економічної і культурної децентралізації.
3. Підтримуючи ті впроваджувані правлячою в СРСР