Нова федеральна конституція Союзу має тільки гарантувати без теперішніх дискримінаційних застережень основні права і свободи громадян, викладені в ратифікованих СРСР міжнародних правозахисних Пактах ООН та в Прикінцевому Акті Гельсінської наради 1975 року, а також встановлювати загальні принципи федеративних зв’язків союзних республік, але не уніфікувати і не регламентувати організацію економічного, політичного і культурного життя в республіках, як це зроблено в діючій Конституції СРСР. Замість всесоюзних комітетів, міністерств та ін. центральних адміністративних органів ми пропонуємо створення на союзному рівні тільки консультативно-координаційних органів, передавши безпосередньо суверенним республікам всю повноту керівництва економічним, політичним та культурним життям. У зв’язку з перенесенням всього поточного законодавства у республіканські парламенти (верховні ради) федеральний законодавчий орган міг би бути однопалатним парламентом (федеральною радою) з рівним представництвом союзних республік незалежно від кількості населення і адміністративно-територіального устрою. Центр Союзу, де будуть розміщені постійно діючі федеральні органи, не може бути одночасно столицею однієї з рівноправних республік, а сесії федерального парламенту (федеральної ради) мали б проводитися в столицях республік почергово. В новій конституції не має бути місця для імперіалістичного терміну — “радянський народ”, а повинно стояти “народи СРСР.”

4. В нову Конституцію України, що має ввібрати в себе як принципи міжнародних документів з прав людини, так і досвід національного і звичаєвого права народу, ми пропонуємо ввести статтю про громадянство України, яке дає право вибирати Ради і бути обраними в них, а також працювати в державних установах Української Республіки. До громадян України при обов’язковому для всіх достатньому знанні української мови можна було б зараховувати осіб, що жили на тій чи іншій території України до включення її в СРСР, та їхніх нащадків хоча б по одній із ліній; українців — реемігрантів з інших республік та з-поза меж СРСР; всіх інших осіб, що постійно проживали на території Республіки не менше десяти років і визнають державну мову та Конституцію Республіки.

5. Не встановлюючи ніяких обмежень для негромадян України, крім сказаного вище, ми водночас виступаємо проти штучного перемішування населення Союзу з метою зміни етнічного складу республік за допомогою політики переміщень кадрів, централізованого планування промисловості і без врахування місцевих трудових ресурсів.

Виступаючи проти таких замкнених кордонів як між соціалістичними країнами Східної Європи, ми все-таки пропонуємо ввести як тимчасовий запобіжний захід проти багатолітньої політики русифікації певний імунітет на в’їзд для постійного проживання в Республіці і із здобуттям громадянства.

6. Ми вимагаємо негайного конституційного визнання статусу української мови як державної мови Республіки із впровадженням її в усі сфери суспільного життя Республіки – в державний і господарський апарат, в дошкільне виховання, шкільництво, вищу та професійно-технічну освіту, військову справу та ін., підтримуючи в цьому всенародний рух, що охопив сьогодні широкі верстви українського населення.

7. Водночас ми виступаємо за найширші гарантії права національних меншостей на Україні (росіян, євреїв, поляків, білорусів та ін.) на культурно-національну автономію (нацасоціації, школи, театри, музеї, преса, церква та ін.). а у випадку суцільного замешкання (угорці, греки, гагаузи, румуни, болгари, росіяни та ін.) ще й на створення національно-територіальних адміністративних одиниць у селах, селищах, районах. Ми стоїмо за негайне відновлення в складі УРСР Кримської АРСР з організованим поверненням репресованого Сталіним населення автономної республіки на місця колишнього проживання.

8. УГС поширює свою діяльність на території, заселені українцями поза межами УРСР. домагаючися опіки уряду Республіки над національними громадами українців у РРФСР, Казахстані, Білорусії, Молдавії та ін., а також поза межами СРСР (Польща, Чехословаччина, Румунія, Югославія). В межах Союзу тільки повне забезпечення культурно-національних потреб українців Берестейщини. Воронежчини, Кубані, придністровських районів Молдавської РСР зніме з порядку денного болісне питання перегляду кордонів республік за етнічним принципом.

УГС домагатиметься конструктивного діалогу і широкої співпраці на всіх рівнях (від урядового до особистих контактів) із українською еміграцією на Заході замість плеканої ідеологічними догматиками ненависті, породженої умовами сталінщини.

9. УГС ставитиме питання перед урядом УРСР та урядами країн, що підписали Гельсінську угоду, про гідне суверенної держави представництво на міжнародній арені, про встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами на рівні посольств, про взаємне представництво органів масової інформації, міжнародних агентств, фірм, корпорацій, про окреме представництво України на міжнародних наукових конференціях, спортивних олімпіадах і першостях, на мистецьких фестивалях та інших міжнародних заходах.

10. УГС стоїть за передачу фактичної влади в Республіці із рук компартії в руки обраних демократичним шляхом Рад народних депутатів. Вибори до Рад, на яких буде виставлено одного кандидата на одне місце, повинні вважатися недійсними. Це положення має поширюватися і на вибори президента (голови Верховної Ради) федерації та президента (голови Верховної Ради) Республіки, яких належиться обирати прямими виборами не більш як на два терміни підряд. Право висувати кандидатів у депутати повинні мати всі партії, спілки, неформальні об’єднання і просто ініціативні групи громадян, які попередньо зберуть на підтримку свого кандидата обумовлену кількість підписів виборців округу (наприклад тисячу).

УГС має намір на виборах до Верховної Ради СРСР весною 1989 року виставити своїх кандидатів у якомога більшій кількості виборчих округів.

11. УГС вважає, що народ України повинен стати дійсним господарем своїх природних багатств і ресурсів, будуючи взаємини із іншими республіками федерації та іншими державами на принципах