Особливість правосуб’єктності аграрних господарських товариств базується на особливості правового режиму майна акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю. Ці товариства є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому у користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами. Вкладами учасників і засновників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю можуть бути будинки, споруди , обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права, грошові кошти. Вклад оцінюється у гривнях і складає частку учасника та засновника у статутному фонді.

5.Правосуб’єктність державних аграрних товаровиробників.

У часи «соціалістичної перебудови сільського господарства СРСР» велика роль відводилася державним соціалістичним сільськогосподарським підприємствам і, зокрема, радгоспам. Перші радгоспи виникали на базі націоналізованих поміщицьких маєтків, «розкуркуленого» селянства.

Радгосп, як і будь-яке інше державне сільськогосподарське підприємство – це вид основної організаційної ланки аграрного сектору народного господарства . Державне сільськогосподарське підприємство – це заснований на загальнодержавній власності, самостійний статутний суб’єкт господарювання, який має право юридичної особи і виробничу (продуктів харчування, продовольства та сировини рослинного та тваринного походження) і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Державне сільськогосподарське підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням. Воно не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Особливістю правосуб’єктності державного сільськогосподарського підприємства дістає своє відображення в його створенні. Таке підприємство створюється згідно з рішенням власника майна чи уповноваженого ним органу. Таким органом нині виступає Фонд державного майна України. Державні сільськогосподарські підприємства позбавлені права бути засновниками будь-яких підприємств.

Державне підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України. Воно може створюватися після виокремлення зі складу діючого підприємства даного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їхніх трудових колективів, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу.

Створення державного сільськогосподарського підприємства способом виокремлення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов’язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Важливе значення для виділення правосуб’єктності державного сільськогосподарського підприємства має також і його статут. Державне сільськогосподарське підприємство діє на основі статуту, який приймає трудовий колектив і затверджує власник майна.

У статуті підприємства визначаються власник і найменування підприємства, його місце знаходження, предмет і цілі діяльності, правила внутрішнього трудового розпорядку, робочий час ті час відпочинку.

6.Правове становище державних сільськогосподарських підприємств.

Державні і комунальні сільськогосподарські підприємства посідають особливе місце серед сільськогосподарських підприємств. Це зумовлено важливістю їхньої економічної ролі в агропромисловому комплексі. Державні сільськогосподарські підприємства залежно від способу утворення та формування статутного фонду поділяються на унітарні та корпоративні.

Унітарні підприємства створюються одним засновником, який надає необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, затверджує статутний фонд, керує підприємством і вирішує питання реорганізації та ліквідації даного підприємства.

Корпоративні підприємства утворюються як правило двома чи більше засновниками за їх спільним рішенням та діє на основі об’єднання майна або підприємницької або трудової діяльності, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав.

Головними ознаками державних та комунальних сільськогосподарських підприємств є:

- дані організації з правами юридичної особи не являються власниками закріпленого за ними майна;

- вони створюються не тільки для виробництва, оскільки їхня діяльність може бути спрямована на реалізацію національних і регіональних виробничих та науково – технічних програм та розвитку аграрного сектору економіки в цілому.

Обсяг прав і обов’язків державних та комунальних унітарних підприємств передусім залежить від правового режиму майна, що закріплено за даним підприємством.

Майно державних сільськогосподарських підприємств перебуває в державній власності та закріплено за ним на праві оперативного управління чи господарського відання.

Правом оперативного управління визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановлених законодавством та власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майно безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучити у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно – господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб’єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Правовий