Про існування самостійного виду діагностичних досліджень йдеться в різних галузях знань. Так, існують праці з наукових основ діагностики, з діагностики в загальній і судовій медицині тощо.

Слово "діагноз" з грецької мови перекладається як "розпізнання", "різновид", "визначення", але розпізнання не всього підряд, а лише сутності та особливостей, наприклад, хвороби на основі всебічного дослідження хворого. В останні роки з'явився термін "технічна діагностика". Але і в цьому випадку за ним стоїть не вирішення можливих техніко-розпізнавальних завдань, а лише їх незначна частина, що подібна до завдань медичної діагностики. Діагностування у загальній теорії розпізнання зразків (і медичне, і технічне) розглядається як один із видів отримання знань про навколишній світ.

За словниковим визначенням дієслово "розпізнати" - означає довідатися, визначити щось (когось) за будь-якими ознаками. Отже, термін "розпізнання" охоплює дуже широке коло об'єктів пізнання, про які можуть бути отримані знання за тими чи тими ознаками. Коли ж говорять про діагноз, діагностування, то також мають на увазі отримання знання, але лише щодо деяких видів об'єктів і за чітко визначеною групою ознак.

Дослідження діагностичного напряму дають змогу, наприклад, визначити компонентний склад речовини, що досліджується, визначити ступінь зміни матеріалів у результаті дії певних зовнішніх факторів, встановити наявність чи відсутність в об'єкті, що досліджується, відповідних складових, а також його фактичний стан.

Значна роль у розвитку криміналістичної діагностики як окремої криміналістичної теорії належить Ю. Г. Корухову та С В. Дубровіну.

Криміналістична діагностика будь-якого об'єкта полягає у пізнанні його сутності, призначення, галузевого застосування, причини зміни властивостей тощо. Діагностика встановлює фактичну обставину на основі самих матеріальних об'єктів, їх слідів, інших відображень, що супроводжують здійснення злочину, шляхом дослідження властивостей об'єкта, його відображень, співвідношення фактів тощо. Діагностика встановлює види зв'язків між об'єктами.

Термін "діагностика" має три значення: розпізнання, розрізнення й визначення. Криміналістична діагностика акумулює всі ці значення і може бути визначена як окремий метод пізнання механізму злочину на підставі його відображення на об'єктах матеріального світу.

Діагностичні дослідження відповідають на запитання: що або хто це, який, для чого? Наприклад, якою рукою і якими пальцями залишені сліди на руків'ї ножа, чи є ознаки витравлення документа, чи є поданий на дослідження предмет вогнепальною зброєю тощо?

На відміну від ідентифікації і встановлення групової належності, діагностика не має порівняльного дослідження ознак об'єкта. Об'єкт, що діагностується, може порівнюватися зі стандартами та еталонами. Із цією метою він або сам є досліджуваним, або є матеріальні сліди його існування (рукописний текст, слід контакту тощо). Об'єкт на етапі діагностики не порівнюється з іншими об'єктами у справі з метою встановлення їх зв'язку.

Але діагностика є важливим етапом ідентифікаційного дослідження, коли вирішується питання про можливість зіставлення розшукуваного й об'єкта, що перевіряється, цілого та окремого. Водночас, ідентифікація можлива і без попередньої діагностики. Наприклад, можна встановити за мікрорельєфом, що сліди різання, які порівнюються, залишені одним і тим же предметом, хоча точно вид цього предмета не встановлено. Але в цьому випадку констатація того, що кожний слід, який порівнюється, залишений саме ріжучим знаряддям і є ніщо інше, як загальна діагностика роду знаряддя.

Види криміналістичної ідентифікації та діагностики

У криміналістиці розрізняють окремі види ідентифікації і діагностики:

-за матеріально фіксованими зображеннями ознак (людини - за слідами рук, пістолета - за стріляною кулею тощо);

-за ознаками загального походження - встановлення цілого за частинами;

- за відбитками ознак у пам'яті людини (за мисленим образом);

-за описаними ознаками (словесний портрет, криміналістичні обліки тощо).

Виділяють також встановлення тотожності об'єктів за їх фотографічними зображеннями.

У літературі пропонуються різні принципи класифікації видів ідентифікації та діагностики. За рівнем індивідуалізації розрізняють родову, видову та індивідуальну, за способом відображення інформації- ідентифікацію цілісних структур, розділеного цілого і джерела походження. Залежно від характеру відображення матеріальних об'єктів криміналістичну ідентифікацію розрізняють за матеріально-фіксованими та психофізіологічними відображеннями. При цьому під матеріально-фіксованим відображенням розуміють об'єктивну фіксацію ознак предмета на матеріальних об'єктах. До них належать: сліди, фотознімки, кіноплівки, відеозапис, описування та інші подібні об'єкти. Під психофізіологічним відображенням розуміють уявний образ об'єкта, який зафіксований у пам'яті конкретної особи.

Ототожнення за уявним образом може здійснювати тільки людина, в пам'яті якої він зберігається.

Залежно від природи властивостей об'єктів, що ототожнюються, закономірностей їх формування і відображення розрізняють декілька видів криміналістичної ідентифікації: ідентифікація особи, ідентифікація предметів, ідентифікація матеріалів і речовин.

1. Ідентифікація особи здійснюється як за матеріально-фіксованими, так і психофізіологічними відображеннями. Матеріально-фіксовані відображення людини проявляються в різного роду слідах рук, ніг, фонограмах голосу, рукописних і машинописних документах, фотографічних зображеннях, а також у продуктах життєдіяльності: слині, крові, потожировій речовині тощо.

Ідентифікація особи за психофізіологічними відображеннями здійснюється у вигляді впізнавання розшукуваного об'єкта на основі порівняння з його образом, зафіксованим у пам'яті.

2. Ідентифікація предметів та їх комплектів (сукупності) доцільна під час встановлення знарядь злочину, які використовували злочинці, транспортних засобів, предметів злочинного посягання, знарядь письма, друкарсько-розмножувальних пристроїв тощо. За матеріально-фіксованими відображеннями цих предметів встановлюється: чи цей об'єкт використовувався під час вчинення злочину, чи не вистріляна куля з пістолета, вилученого в обвинуваченого, чи не віддрукований текст документа за допомогою конкретного принтера тощо.

Комплекти предметів можуть розглядатись як об'єкт ідентифікації тільки в тому випадку, якщо вони складають у сукупності єдине ціле, відповідну єдність. Наприклад, набір інструментів, які використовувалися при відкриванні сховища.

3. Ідентифікація матеріалів і речовин здійснюється лише втих випадках, коли можливо встановити неповторність відповідного об'єму твердої, рідкої або газоподібної речовини, яка є елементом матеріальної обстановки злочину. Якщо індивідуальність конкретного об'єму речовини не встановлена, то обмежуються визначенням її групової (родової, видової) належності. Висновок про групову належність здійснюється і за особливостями внутрішньої будови і складу матеріалів та речовин.

Цей висновок лише частково свідчить про зв'язок об'єкта, який досліджується, з подією злочину, але він дає змогу висувати обґрунтовані версії, перевіряти їх і методом виключення звужувати коло підозрюваних осіб. Ще більше цьому сприяє криміналістична діагностика різних об'єктів.

Криміналістична діагностика особи є встановленням загальних і окремих характеристик її образу (рос. "облик") (статі, віку, расової чи національної належності, професії, рівня володіння трудовими навичками тощо) і здійснюється на основі використання найрізноманітнішої за своєю природою інформації з проявів у психофізіологічній сфері. Переважно щодо навичок почерку, письмового та усного мовлення тощо, морфології частин тіла (папілярних узорів пальців рук, кисті, будови голови і частин тіла), будови і функціонування голосового апарату, складу тканин та складових людського організму (шкіри, волосся, крові) і його виділень (слини, запаху, поту). Ступінь розробки наукових основ і методик цієї діагностики досить різний.

У діагностиці матеріальних об'єктів умовно можна виокремити два напрями: розпізнавання матеріалів та виробів. Так, у процесі дослідження відкладень мікроволокон і забруднень на одязі ставиться мета визначення виду матеріалу, з яким цей одяг був у контакті. Тканина як об'єкт діагностики належить до виробів текстильної промисловості, але на діагностику цього виробу спеціаліст виходить через діагностику волокон, матеріалів, визначаючи їх природу (натуральні, штучні) або вид (бавовняні, синтетичні).

Діагностика матеріалів і виробів - процес багатоетапний. Спочатку на базі класифікацій, які розробляються в науці і техніці, визначається родова чи видова належність об'єктів (фарба автомобільна, скло світлотехнічне тощо). У межах технічної класифікації встановлюється вузька групова належність об'єкта, тобто джерело його походження. І, нарешті, на основі даних про збут-споживання об'єктів цього походження визначаються !х призначення, одержувачі. Отже, криміналістична діагностика включає в себе діагностику товарознавчу, матеріалознавчу та інші, не обмежується ними і виходить на рівень, який максимально наближує до вирішення завдань розшуку. Це своєрідний вид пізнання, метою якого є розпізнання об'єкта, процесу явища.

Форми криміналістичної ідентифікації та діагностики

Ототожнення об'єктів може здійснюватись у процесуальній формі-висновок експерта, протокол впізнання особи чи предме-: та, або в непроцесуальній формі в сфері оперативно-розшукової діяльності -довідка спеціаліста, оперативне впізнання тощо.

Таким чином, криміналістична діагностика, визначення гру-І пової належності та ідентифікація матеріальних об'єктів з ме-] тою вирішення завдань боротьби зі злочинністю залежно від юридичної регламентації здійснюються у процесуальній і або оперативній формах. За напрямками виділяють такі форми ідентифікації: експертна (за матеріально-фіксованими ознаками), оперативно-слідча (пред'явлення для впізнання, ототожнення І об'єкта за описом під час огляду, обшуку та інших слідчих діях),' обліково-реєстраційна (заданими криміналістичної реєстрації).

Кримінально-процесуальна форма криміналістичних дослід- і жень, які пов'язані з діагностикою та ідентифікацією, існує на стадії як досудового слідства, так і судового розгляду. Воь здійснюється у вигляді криміналістичних експертиз і такс слідчої дії, як впізнання. Результати криміналістичних експертиз оформляються висновками експерта, а впізнання - протав колами слідчих дій.

Оперативна форма криміналістичних досліджень, які пов'я- ] зані з діагностикою, визначенням групової належності та ідентифікацією матеріальних об'єктів, які проходять за оперативними справами, оформляється у вигляді спеціальних досліджень, а оперативне впізнання-довідками.

Отже, ідентифікація і визначення групової належності матеріальних об'єктів досить