Реферат

Криміналістична трасологія

План

Криміналістична трасологія та її значення

Поняття слідів у трасології та їх класифікація

Загальні криміналістичні правилі виявлення, фіксації та вилучення слідів

Дактилоскопія та питання, що вона вивчає

Властивості папілярних узорів і їх криміналістичне значення

Механізм утворення пальцевих відбитків

Характеристика типів папілярних Узорів

Характеристика основних методів способів і засобів виявлення слідів рук

Криміналістична інформація, що її дає вивчення слідів рук

Криміналістичне значення слідів ні і взуття

Криміналістичне значення слідів транспортних засобів

Криміналістичне значення слідів знарядь злому та інструментів

Криміналістична характеристика слідів зубів, нігтів та інших частин тіла людини

Криміналістична трасологія та її значення

Термін "трасологія" походить від двох слів: французької? "la trace" (слід) і грецького "logos" (вчення). Тобто в перекл цей термін означає "вчення про сліди". Увага до цієї галузі криміналістичної техніки пояснюється тим значенням, яке надаю-слідам у процесі розкриття й розслідування злочинів. Відої що вчинити злочин й не залишити в цей час слідів практичі неможливо. Тому на практиці саме сліди як найрізноманітнії наслідки, результати дії чи бездіяльності злочинця є тим є, ним доказовим матеріалом, використання якого дає змогу ві новити істину у справі.

У криміналістиці прийнято розрізняти сліди в широкої й вузькому розумінні слова. Під слідами в широкому їх зн; ченні розуміють будь-які матеріальні зміни, що відбулися в становці місця події й інших матеріальних об'єктах, які ста. результатом підготовки, вчинення або приховування злочину.

Сліди досліджуються не лише за допомогою техніко-криї* налістичних методів і засобів, а й за допомогою тактични» прийомів, що дає змогу відповісти на питання про механізм вчинення злочину, уявити його загальну картину, подумки про вести його реконструкцію.

Під слідами у вузькому значенні слова розуміють лише ті зміни матеріальної обстановки, в яких відображена зовнішн? будова об'єктів (форма, розмір, рельєф поверхні тощо), що взаємодіяли з цією обстановкою. Ці сліди і є об'єктами трасологіч-ного дослідження, основним завданням якого є ідентифікація предмета, речі, людини, знаряддя, котрі залишили слід. Пізнавальна цінність таких слідів визначається можливістю вже на початковому етапі розслідування з'ясувати характер і особливості об'єкта, яким залишено слід. Не менш важливим є вивчення слідів-відбитків із погляду встановлення особливостей слідоутворення, що дає можливість відтворити механізм події та її окремі деталі.

Таким чином, трасологію можна визначити як систему кових положень і принципів найбільш раціонального й ефективного використання розроблених криміналістикою технічних засобів, прийомів і методів виявлення, фіксації, вилучення й дослідження слідів як відбитків зовнішньої будови різних об'єктів з метою ідентифікації останніх та встановлення інших обставин, що мають значення для розкриття, розслідування й правильного вирішення справи.

Поняття слідів у трасології та їх класифікація

Розробка технічних засобів, прийомів і методів роботи зі слідами, а також наукове обґрунтування їх ефективного застосування неможливі без пізнання закономірностей виникнення слідів як одного з важливих завдань наукових досліджень у галузі трасології. Закономірності виникнення слідів-відбитків пов'язуються з загальною для всіх матеріальних об'єктів властивістю в процесі взаємодії з іншими матеріальними об'єктами відтворювати (відбивати) в своїх особливостях особливості тих об'єктів, які з ними взаємодіяли. Наприклад, у сліді коліс відбиваються особливості малюнка протектора, в сліді розрубу-мікрорельєф поверхні леза сокири. Причиною взаємодії може бути будь-яка енергія - механічна, термічна, хімічна, біологічна. Процеси відображення знаходять свій прояв не лише у відтворенні зовнішніх ознак, а й у відтворенні інших властивостей предметів. Зокрема, в слідах відтворюється напрямок механічної дії, и сила, взаємне розташування об'єктів, а це дає змогу встановити: за об'ємними слідами взуття - вагу людини; за слідом гальмування - швидкість автомобіля тощо. Таке відтворення зумовлене властивістю відображення й має стійкий, повторюваний, закономірний характер.

Особливості слідоутворюючого об'єкта, характер змін слідо-сприймаючого об'єкта та особливості їх взаємодії між собою визначають підстави для класифікації слідів у криміналістиці.

За характером слідоутворюючих об'єктів сліди в трасології поділяють на сліди рук, ніг (взуття), сліди зброї, знарядь та інструментів, механізмів, транспортних засобів, тварин.

За характером впливу слідоутворюючого об'єкта на слідосприймаючий виділяють сліди механічної, термічної, хімічної дії. Найчастіше в практиці розслідування злочинів трапляються сліди механічної дії.

За характером механічної взаємодії об'єктів - статичні коли в момент контакту об'єкти перебували в стані відносно™ спокою (наприклад, сліди-відбитки рук, взуття на ґрунті чи під лозі) та динамічні сліди, коли контактна взаємодія супроводжу! валася взаємним переміщенням об'єктів (наприклад, сліди роя різу, розрубу, гальмування). Інколи на одному об'єкті можні виявити сліди взаємодії з невизначеною кількістю об'єктів, всш новлення кожного з них входить до трасологічних завдань кри] міналіста.

За механізмом утворення розрізняють сліди нашаруван| ня, відшарування, локальні, периферичні, а в залежності від характеру змін слідосприймаючого об'єкта - об'ємні (як на! слідок деформації чи руйнування слідосприймаючого об'єкта) та поверхневі. Останні поділяються також на безбарвні та заі барвлені.

Безбарвні сліди можуть бути: видимими, тобто помітними' під час звичного спостереження; маловидимими, тобто помітни-j ми за певних умов, наприклад, на просвіт, з освітленням під кутом тощо; або ж невидимими, тобто такими, які не можна побачити візуально навіть з використанням оптичних засобів та додаткоі вого освітлення.

Дрібні сліди також класифікують за їх розмірами. Ті сліди] для вивчення яких застосовують двох- або семикратне збільї шення (звичайні лупи), називають макрослідами, а ті, що по! требують значного збільшення (використання мікроскопів)! а також спеціальних методів для збільшення зображення і рої боти з ними, називають мікрослідами.

Загальні криміналістичні правилі виявлення, фіксації та вилучення слідів

Методи та засоби виявлення, фіксації й вилучення слідів; жать від виду, поверхні та матеріалу слідосприймаючогс об'єкта, на якому проводиться пошук слідів. Багато слідів вдасть ся виявити відразу в результаті візуального огляду. Для вияв-, лення інших застосовують оптичні прилади, ультрафіолетові та інфрачервоні випромінювачі, лазери, додаткові освітлювачі й світлофільтри. Невидимі чи маловидимі сліди виявляють шля-; хом їх забарвлення спеціальними хімічними реактивами чи дактилоскопічними порошками. Але недостатньо лише виявити сліди, їх ще необхідно зафіксувати й зберегти в незміненому вигляді для подальшого дослідження й використання у доказуванні.

Приймаючи рішення про застосування криміналістичних засобів фіксації слідів, необхідно керуватись основним правилом, згідно з яким завжди краще мати речовий доказ у натурі, ніж його копію. Тому завжди необхідно намагатися вилучити слід з місця події разом із предметом (слідоносієм), на якому його виявлено. Але й у таких випадках завжди доцільно спочатку сліди сфотографувати. Ця рекомендація пояснюється безпечністю фотографування для збереження сліду, тому що цей метод фіксації не вносить жодних змін до виявленого сліду.

Оглядаючи предмет з метою виявлення на ньому слідів, необхідно дотримуватися такої послідовності. Першими зафіксувати й вилучити сліди запаху й мікрочастки та мікрокількості речовин. Надалі виявляти й фіксувати невидимі сліди рук, а лише потім - видимі сліди. Коли ж ні, то під час фіксації й вилучення видимих слідів можна пошкодити чи знищити невидимі.

Дактилоскопія та питання, що вона вивчає

Досить розповсюдженими об'єктами пошуку в процесі більшості оглядів є сліди відбитків поверхні рук (рідше- підошви босих ніг), на яких можна визначити папілярний узор. Інформативна значимість таких слідів визначає їх особливе криміналістичне значення.

Дактилоскопія - це розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних узорів. Слово "дактилоскопія" походить від грецьких слів daktylos (палець) і skopeo (спостерігаю, дивлюсь). Отже, дактилоскопія - це розділ криміналістики, який вивчає будову шкірних узорів внутрішніх (долонних) поверхонь Рук для ідентифікації особи, кримінальної реєстрації і розшуку злочинця.

Дактилоскопія була відома більше тисячі років, про що свідчать наскельні малюнки в печерах, на яких зображувалися кисті Рук людини з намальованими на них папілярними узорами. же у 1880 р. китайці мали цілу колекцію відбитків пальців рук найбільш небезпечних злочинців.

У Європі можливість ідентифікації злочинців за слідами паї лярних узорів з'явилася значно пізніше. У середині XIX І В. Хершель (поліцейський чиновник англійської колоніальної ад! ністрації в Індії) почав дослідження щодо вивчення особли стей і можливостей використання папілярних узорів. Вивчак_ протягом багатьох років відбитки пальців рук, В. Хершель зве! нув увагу нате, що відбитки однієї людини ніколи не збігають! з відбитками пальців іншої. Продовжуючи дослідження, він ги мітив ще одну властивість папілярних узорів - узор на нігтьові фалангах пальців рук залишається незмінним протягом багать! років. Зрозумівши важливість свого відкриття, В. Хершель зі пропонував новий спосіб реєстрації злочинців із використання їх пальцевих відбитків.

Значне місце в історії розвитку дактилоскопії належя Ф. Гальтону який встановив, що малюнки папілярних узоі на руках людини неповторні й зробив спробу їх класифікував та систематизувати.

Більш досконалу систему класифікації відбитків пальців реї робив Е. Генрі, який поділив папілярні узори на п'ять видів: прсх| пологі і гострі дуги, радіальні й ульнарні петлі та завитки.

У Росії й Україні дактилоскопія почала використовували на початку XX ст.

Можливості дактилоскопічних досліджень вивчені досить щ ре. Застосування ж із цією метою математичних методів суті во розширює їх межі і вирішення ідентифікаційних завдай зокрема, за