Виявлення, огляд і попереднє дослідження балістичних об'єктів на місці події має на меті встановлення низки важливих обставин, що необхідні для розслідування злочину. Зокрема, це визначення виду вогнепальної зброї, яка застосована для завдання ушкоджень; дистанції, з якої здійснено постріл; напрямку пострілу; кількості пострілів; взаємного розташування злочинця й жертви в момент пострілу тощо.

Механізм утворення слідів зброї на гільзах

Сліди на гільзі утворюються внаслідок спорядження патронів в магазин зброї, заряджання зброї, пострілу й видалення стріляної гільзи.

Під час спорядження патронів у магазин та видалення їх з магазину утворюються подряпини на корпусі гільзи внаслідок взаємодії з закраїнами губ та подавачем магазину.

Під час заряджання затвор відводять назад і це залишає слід ковзання на корпусі гільзи верхнього патрона. Під час повернення затвора вперед і подання наступного патрона в патроннику верхньому сегменті денця гільзи утворюється відбиток від виступу затвора. Після повного досилання патрона в патронник зачіп викидача утворює слід ковзання на фланці і боковій поверхні денця гільзи.

Під час пострілу бойок наколює капсуль і утворює відбиток напівсферичної або чотирикутної форми. Гільза підтиском газів притискається до патронного упору і внаслідок цього утворюється відбиток упора на капсулі й денці гільзи.

Під час розряджання затвор зачепом викидача витягує гільзу з патронника і утворюється вторинний слід зачепа у вигляді подряпини, засіки, а від удару гільзи об вікно затвора утворюється увігнутість з слідом ковзання від краю вікна затвора.

За слідами на гільзі можна встановити зразок зброї, можливість нештатного використання патрона, а за комплексом ознак можна встановити (ідентифікувати) конкретний екземпляр зброї, з якої було здійснено постріл.

Механізм утворення слідів зброї на кулі

Під час заряджання патрона на кулі можуть залишитися подряпини від губ магазина і слід тиснення від казенного зрізу патронника. Але ці сліди ідентифікаційно незначні.

Під час пострілу з нарізної зброї взаємодія кулі з каналом ствола поділяється на три стадії. На першій стадії куля висувається з дульця гільзи до моменту контакту з полями нарізів. Слідів на кулі на цій стадії не залишається. На другій стадії відбувається поступово-обертальний рух кулі каналом ствола і на поверхні кулі утворюються зони трикутних паралельних

Криміналістична техніка

трас від нарізів ствола. На третій стадії з моменту повного врізання кулі на один оберт навколо вісі і до її вильоту з каналу ствола утворюються вторинні сліди полів нарізів. Вони мають характер смугастих поглиблень, що розташовані за нахилом нарізів. На дні слідів траси відбиваються особливості поверхні полів нарізів ствола і країв дульного зрізу.

Якщо зброя має канал для відведення газів, то відбиток цього отвору залишається на дні вторинного сліду. У міру зносу каналу ствола поділ слідів на первинні та вторинні стає менш чітким.

Загальний принцип утворення слідів на кулі (снаряді), що вистріляна з гладкоствольної зброї, такий самий, але відсутні сліди нарізів каналу ствола. Наявні індивідуальні особливості каналу ствола кожної зброї у багатьох випадках дають можливість здійснювати ідентифікацію зброї за слідами на кулях.

Питання, що вирішуються судово-балістичною експертизою

Дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється спеціалістами в галузі криміналістичної судово-балістичної експертизи. Питання, які вирішуються експертизою, прийнято поділяти на ідентифікаційні та неідентифікаційні.

Ідентифікаційні питання можуть стосуватися самої зброї (ідентифікація зброї за стріляними кулями, гільзами, шротом) та боєприпасів (патронів, гільз, пороху, куль тощо). Завдання ідентифікації зброї полягає у встановленні індивідуальної тотожності зброї (або групової належності - виду, системи, моделі), а експертиза боєприпасів найчастіше полягає у встановленні джерела походження патронів, пороху, заряду.

Питання неідентифікаційного характеру вирізняються великою різноманітністю. Серед них можна виділити ті, що стосуються самої зброї, а також ті, що стосуються обставин її застосування.

Найбільш типовими є такі питання:

- у разі дослідження зброї: чи є цей саморобний предмет вогнепальною зброєю; чи є надана для дослідження зброя вогнепальною, а якщо так, то до якого виду, системи та моделі вона відноситься; чи справна і чи придатна зброя для стрільби; у чому полягає несправність і яка причина виникнення; який калібр цієї вогнепальної зброї; чи міг відбутися постріл із цієї зброї за певних обставин; чи можливий постріл із цього екземпляра зброї патронами певного калібру; чи здійснювалася стрільба з цієї зброї після її останньої чистки; частиною зброї якого зразка є надана для дослідження деталь; які маркувальні надписи були на зброї та ін;

- у разі дослідження боєприпасів: до якого виду й зразка належить патрон; чи придатні патрони для стрільби; до якого виду й зразка патронів належить куля, гільза; чи складали ці куля й гільза єдине ціле як патрон; чи споряджався цей патрон у конкретний магазин, досилався й видалявся з патронника конкретної зброї; чи не цим інструментом виготовлено шрот, картеч, споряджено мисливський патрон; чи відповідають боєприпаси нормам, встановленим для патронів цього типу та ін;

- у разі дослідження стріляних куль, гільз, шроту, пижів: яким є механізм утворення слідів на кулі, гільзі; зі зброї якого виду, системи відстріляна куля; чи не відстріляна куля, гільза з конкретного екземпляра зброї; чи не складали куля й гільза до пострілу один патрон; чи не відстріляна куля зі зброї невідповідного (більшого, меншого) калібру; чи не слугував конкретний предмет пижем до мисливського патрона та ін;

- у разі дослідження слідів пострілу: чи є вказане пошкодження вогнепальним; яким саме снарядом утворено пошкодження; які з ушкоджень є вхідними (вихідними) отворами; з якої відстані здійснено постріл у перешкоду; в якій послідовності спричинено вогнепальні ушкодження; з гладкоствольної зброї якого калібру було вистрілено шрот (картеч), які надані на дослідження; яким було взаємне розташування зброї і перешкоди в момент пострілу; з якого місця було зроблено постріл та ін.

Дослідження криміналістичної вибухотехніки, її наукові основи та завдання

Проблема криміналістичного дослідження вибухових пристроїв, вибуху, слідів його дії, вирішення якої сьогодні є надзвичайно актуальним, виникла порівняно недавно. Активне її вивчення розпочали з 70-х pp. XX ст. Для цього знадобилася розробка відповідних методик його проведення. Утворившись в межах судово-балістичної експертизи і отримавши назву "вибухотехнічного", новий вид судової експертизи на цей час сформувався в самостійний вид техніко-криміналістичного дослідження зі своїми специфічними завданнями, об'єктами й методами, які ґрунтуються на базі пізнання специфічних закономірностей, що діють в механізмі вибуху.

Не випадково вибухотехнічу експертизу часто уявляють як комплексну, яку проводять з використанням методів, розроблених в трасології (для встановлення приналежності уламків, осколків вибухового пристрою одному цілому), у судовій хімії (для дослідження вибухових речовин та продуктів вибуху), у судовому матеріалознавстві (для встановлення матеріалу, з якого виготовлено оболонку та наповнення вибухового пристрою), у судовій медицині (для встановлення причини й механізму ушкодження тіла людини) тощо.

Об'єктами таких криміналістичних досліджень є: сліди й продукти вибуху, вибухові пристрої й вибухові речовини, засоби підриву й пристрої для збудження детонації, засоби пакування й маскування вибухових пристроїв та ін.

У ході вивчення вказаних об'єктів можна вирішувати такі завдання:

- встановлення факту здійснення вибуху;

- встановлення обставин і причин вибуху;

- встановлення конструкції й видута способу виготовлення вибухового пристрою;

- визначення виду й кількості використаної вибухової речовини та потужності вибуху;

- визначення направленості вибуху;

- отримання інформації про професійну підготовку осіб, що виготовили вибуховий пристрій, та осіб, що привели його в дію.

Із урахуванням специфіки завдань та об'єктів дослідження криміналістична вибухотехніка розробляє відповідні технічні засоби, прийоми й методи їх застосування з метою виявлення, фіксації, вилучення й зберігання вибухових пристроїв, вибухових речовин, слідів та продуктів вибуху, а також правила безпеки, яких необхідно дотримуватися в процесі роботи з такими об'єктами.

Об'єкти вибухотехнічних досліджень і питання, що ними вирішуються

Нагальні вибухотехнічні питання вирішуються спеціалістом безпосередньо на місці події в ході дослідження, яке проводиться в процесі проведення слідчого огляду. Такими є: з'ясування питання, чи мав місце вибух або ж руйнування сталися внаслідок інших причин; встановлення осередку вибуху; виявлення, фіксація й вилучення слідів і продуктів вибуху, осколків вибухового пристрою, детонатора, засобів підриву; відтворення механізму вибуху за слідами й речовими доказами на місці події; встановлення потужності вибуху та його спрямованості; з'ясування облікових характеристик виконавця вибуху та особи, яка виготовила вибуховий пристрій, конструктивних особливостей самого пристрою та способу його лаштування на місці злочину. За необхідності відразу