Реферат
Реферат
Загальні положення криміналістичного дослідження документів
План
Криміналістичне значення поняття "документ"
Криміналістична класифікація документів
Загальні криміналістичні правила роботи з документами
Криміналістичне значення поняття "документ"
Документ - це матеріальний об'єкт, на якому за допомогою знаків, символів природної або штучної мови зафіксовані відомості про факти. Багатозначність терміна "документ" зумовлена тим, що документи використовуються у різних сферах людської діяльності.
У широкому розумінні слова документ - це будь-який об'єкт, у якому зафіксована певна інформація. Іноді під документом у криміналістиці мається на увазі письмовий акт або спеціально виготовлений предмет, на якому за допомогою письма або інших знакових систем зафіксовані відомості про обставини, що стосуються справи, які підлягають спеціальним дослідженням з метою встановлення їх доказового значення. З кримінал істичного погляду документ є одним із видів матеріальних носіїв зафіксованої у ньому інформації, яка має значення для вирішення правових, організаційних, пошукових та пізнавальних завдань у кримінальному судочинстві.
Документи мають різну матеріальну основу: тонкий папір, картон, фотопапір, фотопластинки, фотоплівку, магнітні стрічки тощо. Вони відрізняються за механізмом фіксації: рукописні записи, машинописні тексти, запис на магнітній стрічці, голограми, тобто у них відображаються непорівнювані якості. Закономірності відображення також своєрідні, тому документи досліджуються в межах не лише різних родів, а іноді й класів експертиз. Так, письмові документи можуть вивчатися судово-почеркознавчою, судово-авторознавчою та судово-бухгалтерською експертизами. Судово-фототехнічна експертиза вивчає фотознімки, негативи, діапозитиви, кінострічки для ідентифікації кіно- і фотоапаратури та лабораторного обладнання, які використовувалися для їх виготовлення; для ідентифікації об'єктів, що зображені на фотознімках; для дослідження фотоматеріалів і реактивів, які використовувалися для виготовлення знімків.
Фоноскопічна експертиза передбачає вирішення питань: відбудови записів, встановлення монтажу стрічки, ідентифікації особи за голосом та пристрою, який записує, а експертиза відео-запису - пристроїв відеозапису на магнітній стрічці та наявність монтажу стрічки, що досліджується.
Тому-то, навіть у випадках загального об'єкта (письмовий документ -для судово-почеркознавчої, судово-авторознавчої, судово-технічної експертизи документів, а магнітна стрічка -для фоноскопічноїта відеофоноскопічної експертиз), безпосередній об'єкт дослідження для кожного класу, роду, виду експертизи специфічний.
Різні за походженням, формою, змістом документи можуть виконувати у кримінальному судочинстві дві загальні функції: бути джерелом доказів та самостійним речовим доказом. Документи є джерелом доказів, якщо у них викладені та засвідчені обставини, що мають значення для справи До речових доказів відносяться документи, які є знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій.
Кожний документ як самостійний носій інформації про конкретні фактичні дані, дає змогу отримати різні за походженням та змістом відомості, що мають значення для доказування у справі.
Криміналістична класифікація документів
Документи - речові докази - за характером зв'язку зі злочином, який розслідується, можна поділити на окремі типові групи, що:
- слугують засобами ("знаряддям") вчинення злочину;
- зберігають на собі сліди злочину; -були об'єктами злочинних дій;
- можуть сприяти розкриттю злочину та викриттю винного за фактом виявлення у визначеному місці або належності конкретній особі, чи іншого зв'язку зі злочином.
У криміналістиці особливе значення має класифікація документів за юридичною природою - справжні та підроблені.
Криміналістична техніка
Справжнім є документ, що виготовлений належною посадовою особою (або іншою особою, від імені якого він був виконаний), зміст якого відповідає дійсності. Для таких документів характерна наявність цілого комплексу елементів, тобто реквізитів. Такими є. визначена форма та зміст бланка документа, наявність у них водяних знаків та захисних сіток, відбитків печаток та штампів і, наприкінці, підписів. Низка інших документів містить меншу кількість реквізитів (наприклад, під час складання актів ревізії необхідними і достатніми реквізитами будуть підписи відповідних осіб).
Справжній документ, що складений за встановленою або прийнятою формою, може бути дійсним або недійсним. Дійсний документ-це справжній документ, який має юридичну силу. Недійсний документ - це справжній документ, який втратив свою юридичну силу (наприклад, перепустка до установи, у якої минув термін дії).
Підробленим є документ, відомості чи реквізити якого не відповідають дійсності. Розрізняють два види підробки документів: інтелектуальну та матеріальну, інтелектуальне підроблення виражається у складанні та наданні документа, правильного з формального боку (містить усі необхідні реквізити), але зміст якого хибний. Матеріальне підроблення виражається у зміні змісту справжнього документа шляхом внесення у нього хибних відомостей (замість точних), викривлень, підчисток тощо. Документи, у яких є сліди матеріальної підробки, у криміналістиці прийнято називати підробленими.
Підроблений документ може повністю імітувати справжній (повне підроблення) або містити зміни, які внесені до нього з протиправною метою (часткове підроблення).
Окрім цього, документи можуть класифікуватися за джерелом - офіційні та приватні; за способом передачі інформації -відкриті та закодовані. Можливі й інші класифікації документів (за ознаками дубліката, умовами формування тощо).
Загальні криміналістичні правила роботи з документами
Для встановлення підроблення документа необхідний його ретельний комплексний огляд, вивчення змісту та стилю, почерку і машинописного тексту, підписів, реєстраційних позна-
чок (дати, номера), матеріалу документа (папір, барвники), а також знаків, що посвідчують цей документ - відбитків печаток та штампів. Таке комплексне вивчення дає змогу встановити ознаки як інтелектуального, так і матеріального підроблення.
У процесі огляду спочатку бажано використовувати найпростіші прилади: лупу та ультрапроменевий освітлювач.
Для отримання збільшеного зображення лупа розташовується перед оком, а предмет, який розглядається, на відстані, трохи меншій за фокусну відстань лупи. Змінюючи кут нахилу променів світла, які падають на документ, можна отримати різні ефекти під час дослідження одного й того ж об'єкта, виявити ознаки підчищення -задертість волокон паперу.
Після цього рекомендується оглянути документ в ультрафіолетовому освітленні. Під дією ультрафіолетових променів деякі речовини виявляють ознаки люмінесценції, тобто світяться. Залежно від складу та стану об'єкта, що опромінюється, виникає свічення у видимій зоні спектра: синіми, зеленими та іншими променями різної яскравості. Зовнішньо однобарвні або безбарвні речовини будуть люмінесцувати по-різному. Завдяки цій здатності ультрафіолетових променів люмінесцентний аналіз можна використовувати для виявлення підробки документів як повної, так і часткової. Використовуючи ультрафіолетові промені, іноді можна відновити записи, які піддавалися травленню.
Огляд документів поділяється на два етапи: на першому ретельно вивчається зміст документа з метою виявлення можливих суперечностей; на другому-з'ясовується, чи не піддавався він будь-яким змінам.
Суперечності у змісті документа можуть бути результатом використання підроблювачем невідповідних бланків, невідповідних характеру та змісту документа відбитків печаток і штампів, а також можуть виникати у результаті знищення або дописки частин тексту.
Для підроблення часто використовують справжній документ, від якого відрізана певна частина, наприклад, весь загальний текст або його окремі рядки, а до збережених підписів та відбитків печатки вписаний інший текст або рядки тексту. Топографічні порушення можуть бути результатом їх знищення. Текст може бути вписаний після нанесення підписів або відбитків печатки. У такому випадку однією з ознак підробки буде така: текст огинає підпис, відбиток печатки. Необхідно також уважно оглянути краї паперу - чи немає обривів штрихів зрізаного тексту. Особливу увагу необхідно звернути на можливість підроблення бланка документа шляхом його копіювання на апараті для розмноження.
На другому етапі документ досліджується на можливість матеріального підроблення. Насамперед, досліджуються відбитки печаток і штампів. Для цього документ вивчається під різними кутами до джерела освітлення, а також на просвіт, у необхідних випадках використовують лупу та інші збільшувальні прилади. Якщо виникає підозра, що документ підроблений, необхідно оглянути поверхню документа в ультрафіолетових променях. Якщо в документі травленню (змиванню) піддавалися окремі ділянки, то буде спостерігатися нерівномірна яскравість поверхні паперу як наслідок локальної обробки його хімічними речовинами.
Дотримання встановленого порядку і ретельність проведення попереднього огляду документів дозволить своєчасно виявити ознаки та спосіб їх підробки, а це дасть змогу визначити необхідність подальшого більш кваліфікованого дослідження документа в порядку призначення і проведення науково-технічного дослідження чи судової експертизи.