Реферат

Предмет, завдання, система криміналістики

План

Походження назви науки "Криміналістика"

Предмет вивчення науки криміналістики

Сучасна система науки криміналістики

Розкриття змісту окремих розділів криміналістики у відповідності до її системи

Загальні завдання криміналістики

Спеціальні завдання криміналістики

Зв'язок криміналістики з іншими правовими науками

Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю

Зв'язок криміналістики з науками неправового циклу

Походження назви науки "Криміналістика"

Самостійна юридична наука криміналістика вивчає питання виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів. Термін "криміналістика" походить від латинського слова "criminalis", що перекладається як "злочинний". На побутовому рівні криміналістика розуміється як наука про розкриття злочинів.У минулому в багатьох країнах Західної Європи цим терміном користувалися для визначення всієї сукупності кримінально-правових наук. У більш вузькому значенні, стосовно визначення науки, яка виникла наприкінці XIX ст. і вивчає техніку, тактику та методику розслідування злочинів, цей термін запропонував австрійський вчений і юрист Ганс Грос. З часом саме цей термін для визначення однієї з наук правового циклу почали вживати в більшості країн Європи. Але на час зародження ця новостворена наука вважалася допоміжною щодо кримінального права, до завдань якої відносили надання технічної допомоги розкриттю злочинів засобами кримінального процесу. Не вважали криміналістику правовою наукою й перші вітчизняні криміналісти. Наприклад, на думку Г. Ю. Маннса, криміналістика - це прикладна технічна дисципліна, яка веде своє походження від кримінально-процесуальної теорії й тісно пов'язана з кримінально-процесуальним правом. В. І. Громов називав криміналістику "науковою технікою розслідування". Б. М. Шавер заперечував погляд на криміналістику як технічну дисципліну й стверджував, що вона вивчає неправові прийоми й методи роботи з доказами, але не відносив її прямо до правових наук. Доводячи технічну природу криміналістики, окремі вчені залишали в її арсеналі лише криміналістичну техніку, а інші питання пропонували віднести до кримінального процесу.

Очевидно, саме тому в багатьох країнах для визначення цієї науки спочатку вживали термін "кримінальна техніка", підкреслюючи цим прикладний характер новоствореної науки, яка використовує природничі й технічні знання, маючи своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів їх використання для дослідження злочинів і встановлення злочинців. Така хибна думка про криміналістику панувала до 30-х pp. минулого століття і певною мірою гальмувала подальший розвиток теорії криміналістики та перешкоджала повноцінному використанню науки у практиці боротьби зі злочинністю. Але вже в 50-х pp. того ж століття вчені одностайно визначили юридичну природу криміналістики, її завдання, мету та предмет дослідження.

Предмет вивчення науки криміналістики

Предметом вивчення будь-якої науки є закономірності об'єктивної дійсності, які пов'язані з метою створення науки та завданнями, що нею вирішуються. Питання про предмет криміналістики тривалий час залишалося дискусійним. Визначаючи загальний підхід до криміналістики як науки про розкриття й розслідування злочинів, до криміналістичних нерідко відносили й судово-медичні, судово-психологічні та знання багатьох інших спеціалістів, що залучалися до вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Найбільш гострі дискусії з цього приводу відбувалися в 50-х pp. XX ст., саме тоді було визначено юридичну природу криміналістики, її завдання, мету і предмет дослідження. В цей період було сформульовано визначення науки криміналістики.

Сьогодні, на думку більшості вчених і практиків, криміналістика - це наука про закономірності утворення, виявлення, дослідження, оцінки і використання фактичних даних про сліди злочинної діяльності, які слугують основою для розроблення засобів, прийомів і методів виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів.

З огляду на це визначення можна сказати, що предмет криміналістики складають дві групи закономірностей: виникнення слідів злочинів як інформації про злочин і його учасників і робота компетентних органів з виявленими слідами як з доказами.

Теоретичні основи криміналістики

До першої групи належать:

- повторюваність процесів виникнення слідів;

- наявність зв'язку між діями злочинця та їх злочинним результатом;

- зв'язок між способом вчинення злочину і слідами, які свідчать про застосування саме цього способу;

- залежність способу вчинення злочину від конкретних обставин;

- утворення з окремих доказів системи доказів;

- закономірність зникнення доказів.

Друга група визначає роботу з доказами уповноважених на те законом осіб:

-збирання доказів (виявлення, фіксація, вилучення, збереження);

- дослідження доказів;

- оцінка і використання доказів з метою встановлення обставин, що належать доказуванню у кримінальній справі.

Одна із суттєвих особливостей криміналістики як науки полягає в широкому використанні нею досягнень інших наук. Тому предмет криміналістики у своєму історичному аспекті постає як певна система методів і прийомів застосування даних природничих і технічних наук у розслідуванні злочинів, криміналістичній техніці й тактиці збирання та дослідження доказів, а також методиці розслідування і попередження злочинів.

Сучасна система науки криміналістики

Узагальнення накопичених у процесі історичного розвитку наукових даних є одним із первинних етапів становлення науки як відокремленої галузі знань, а зведення цих даних у логічно обґрунтовану систему свідчить про самостійність і ступінь зрілості науки, рівень теоретичного узагальнення відображених у її предметі явищ об'єктивної дійсності, які вивчаються цією наукою. Система будь-якої науки визначається не довільним віднесенням тих чи тих питань до однієї дисципліни, а об'єднанням їх на підставі внутрішньої єдності й об'єктивних зв'язків.

Як і кожна наука, криміналістика має свою систему, котра в процесі історичного розвитку неодноразово піддавалася перегляду і змінам. Так, спочатку криміналістика не мала поділу

Гора /. В., Іщенко А. В., Колесник В. А. Криміналістика__________

на окремі частини. Це була просто "криміналістика", яка за своїм змістом відповідала визначенню "поліцейської техніки". З виділенням та систематизацією прийомів, порядку проведення окремих слідчих дій виникла друга частина криміналістики - криміналістична тактика. Запропонований науковцями ще в 30-х pp. XX ст. тричленний поділ криміналістики на техніку, тактику і методику розслідування злочинів згодом було змінено на двочленний. На подобу до галузевих юридичних наук, в криміналістиці виділили Загальну й Особливу частини. Загальна частина містила криміналістичну техніку й тактику, а до Особливої частини віднесли методику розслідування окремих видів злочинів. Двочленна система криміналістики проіснувала до 1955 p., коли знову було прийнято підтримане більшістю вчених рішення про повернення до тричленної системи. ТодіжА. І. Вінбергзапропонував виділити в самостійну частину криміналістики питання про її предмет, завдання, систему, історію розвитку та інші загальні питання, об'єднавши їх за назвою "Вступ у науку". Результатом подальшої активної розробки загальнотеоретичних проблем криміналістики стало створення нового її розділу-"Методології" або "Загальної теорії", в якому, крім питань наукознавчого рівня, розглядаються теорії і вчення, що мають загальне для всіх розділів значення.

Отже, на думку більшості вчених, сьогодні система науки криміналістики складається з таких частин:

- загальної теорії криміналістики;

- криміналістичної техніки;

- криміналістичної тактики;

- криміналістичної методики.

Розкриття змісту окремих розділів криміналістики у відповідності до її системи

До змісту загальної теорії криміналістики входять: визначення предмета криміналістики, її завдань і методологічних основ; історія розвитку науки; вивчення зв'язків із суміжними науками; дослідження тенденцій розвитку; самостійні криміналістичні теорії і вчення, зокрема, криміналістична ідентифікація та діагностика, вчення про криміналістичні версії.

Теоретичні основи криміналістики

До змісту криміналістичної техніки як структурного елементу науки входять: поняття і система криміналістичної техніки, правові підстави застосування, процесуальне та технічне оформлення застосування технічних засобів; судова фотографія й відеозапис; криміналістична трасологія; криміналістичне дослідження холодної й вогнепальної зброї та вибухових пристроїв і слідів їх застосування; ідентифікація особи за ознаками зовнішності; криміналістичне дослідження документів; судова акустика та відеофоноскопія; криміналістична одорологія; криміналістичний облік.

В іншому значенні поняття "криміналістична техніка" використовується для позначення сукупності науково-технічних засобів та їх уніфікованих комплектів, які використовуються для виявлення, вилучення, фіксації й дослідження слідів та інших речових доказів.

До криміналістичної тактики входять: поняття і система криміналістичної тактики; планування й організація розслідування злочинів; взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими та іншими державними органами; тактика проведення окремих слідчих дій (слідчий огляд, обшук, виїмка, затримання, допит, пред'явлення для впізнання та ін); використання спеціальних знань у розкритті й розслідуванні злочинів; призначення і проведення криміналістичних експертиз; взаємодія слідчих органів з оперативними підрозділами та залучення громадськості й засобів масової інформації до розкриття і розслідування злочинів.

До криміналістичної методики входять: поняття і система криміналістичної методики; вихідні положення, класифікація й структура методик розслідування злочинів; криміналістична характеристика злочинів; методика розслідування окремих видів злочинів; окремі види криміналістичних методик (за способом вчинення злочинів, за місцем вчинення злочинів, за суб'єктами вчинення злочинів й особою потерпілого, розслідування організованої злочинності тощо).

Водночас, стверджувати про остаточне формування системи криміналістики поки ще рано. Ведуться активні дискусії, наприклад, щодо структури загальної теорії криміналістики, віднесення до неї окремих криміналістичних вчень. Тому роз-

___________

виток системи криміналістики повинен йти шляхом не лише з'ясування її структури, а й у напрямку вдосконалення цієї системи, перегляду сформованих про неї уявлень.

Загальні завдання криміналістики

Знання, уміле і творче використання на практиці положень, що розробляються різними розділами криміналістики, має на меті виконання загального завдання цієї науки - забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, попередження та припинення кримінально караних діянь. Ці завдання є загальними для правосуддя й вирішуються не лише криміналістикою, а й іншими науками кримінально-правового циклу, які розробляють заходи боротьби зі злочинністю. Вони