Загальне завдання криміналістики полягає в наданні допомоги своїми специфічними засобами, прийомами й методами швидкому і повному розкриттю злочинів, встановленню всіх обставин справи, притягненню до відповідальності лише винних у вчиненні злочину. До загальних завдань належить і сприяння попередженню злочинів шляхом розробки відповідних засобів і методів для їх використання відповідними практичними підрозділами. Важливо підкреслити, що криміналістика саме надає допомогу у вирішенні загальних завдань правосуддя, але не вирішує їх безпосередньо у повному обсязі та самостійно. Це стає можливим лише завдяки зусиллям практичних працівників, котрі використовують у своїй діяльності наукові рекомендації не лише криміналістики, а й кримінального права та кримінального процесу, кримінології, судової медицини, судової психології, теорії оперативно-розшукової діяльності тощо.

Спеціальні завдання криміналістики

Поряд з виконанням загальних завдань, що мають на меті сприяння боротьбі зі злочинністю, криміналістика має свої власні спеціальні завдання, які конкретизують загальне, і притаманні лише їй і нею вирішуються. Це ті завдання, які спрямовані на пізнання закономірностей об'єктивної дійсності, що відносяться до предмета криміналістичної науки, слугують програмою її розвитку та вдосконалення. До них належать:

- вивчення злочинності з криміналістичного погляду;

- вивчення закономірностей виникнення, збирання, дослідження, оцінки й використання доказів;

- розроблення й удосконалення техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

-випрацювання й удосконалення організаційних, тактичних і методичних основ досудового слідства та судового розгляду;

- розробка й удосконалення криміналістичних засобів, прийомів і методів попередження злочинів;

-вивчення, узагальнення й використання позитивного досвіду слідчої, оперативної, експертної і судової практики боротьби зі злочинністю;

-аналіз діючого законодавства, що встановлює допустимість і межі використання наукових рекомендацій, технічних засобів, тактичних прийомів і методику кримінальному судочинстві.

Спеціальні завдання криміналістики не є сталими, вони динамічні, доповнюються, змінюються залежно від соціальних змін, що відбуваються в суспільстві Ці завдання визначаються напрямами практики боротьби зі злочинністю. У сучасних умовах вирішення спеціальних завдань криміналістики набуває особливої актуальності і зумовлено, насамперед, виникненням принципово нової для держави ситуації в кримінальній сфері, яка,своєю чергою, зумовлена соціальними та економічними перетвореннями. Так, наприклад, комп'ютеризація значної кількості процесів у сфері господарства, фінансів та управління, застосування новітніх досягнень у галузі інформатики призвели до того, що інформація та інформаційні правовідносини стали предметом злочинного посягання. Виникла нагальна потреба в розробці нових криміналістичних засобів виявлення, розслідування й попередження так званих комп'ютерних злочинів. До самостійних джерел доказів віднесено протоколи відповідних оперативно-розшукових заходів. Такі обставини вимагають від криміналістів розробки нових науково-технічних засобів, тактичних прийомів та методик розслідування окремих видів злочинів, проведення нових видів судових експертиз та науково-технічних досліджень. Водночас, потребують удосконалення традиційні, розроблені раніше і перевірені практикою засоби криміналістичного забезпечення боротьби зі злочинністю

Вирішуючи загальні й спеціальні завдання, криміналістика сприяє, тим самим, укріпленню законності й правопорядку в країні.

Зв'язок криміналістики з іншими правовими науками

Місце криміналістики в системі наукового знання можна показати через з'ясування її зв'язків із суміжними науками. Даючи характеристику місця криміналістики в системі наукових знань, необхідно опиратися на її предмет, враховувати значення криміналістики для практики боротьби зі злочинністю, вплив, який виявляють юридичні науки на криміналістику і який вона, в свою чергу, виявляє на них. Насамперед, криміналістика тісно пов'язана з кримінальним правом, кримінологією, правовою статистикою, адміністративним правом, судовою медициною та психіатрією, юридичною (судовою) психологією, теорією оперативно-розшукової діяльності. Безумовно, що найбільш тісні зв'язки криміналістика має з наукою кримінально-процесуального права.

Питання про зв'язок та розмежування предметів криміналістики й науки кримінального процесу вважається одним із найскладніших у цьому аспекті. Криміналістика як самостійна галузь наукового знання виникла в межах науки кримінального процесу, а тому предмет криміналістики почав формуватись у межах кримінального процесу. Лише у міру накопичення власного емпіричного матеріалу і його теоретичних узагальнень криміналістика виокремилась із кримінального процесу в самостійну галузь юридичної науки. Змістом науки кримінального процесу є норми чинного кримінально-процесуального права, які регулюють діяльність із розслідування кримінальних справ, а також сама діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури і суду з порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ. Але жоден закон не в змозі передбачити у своїх нормах всі можливі ситуації, які виникають у процесі розслідування злочинів і вимагають прийняття обґрунтованих рішень. Це завдання вирішується криміналістикою шляхом розробки рекомендацій щодо застосування процесуальних засобів для досягнення мети правосуддя. Техніко-криміналістичні засоби, тактичні прийоми і методичні рекомендації з розкриття і розслідування злочинів, які розроблені криміналістикою, лише тоді будуть обґрунтованими, коли вони узгоджуються з чинним кримінально-процесуальним законом і спрямовані на забезпечення правильного його застосування.

Отже, правові основи криміналістики полягають у пріоритеті правової норми перед рекомендаціями цієї науки. Рекомендації криміналістики не можуть бути протиставлені кримінально-процесуальному законодавству, тому що це означало б підрив основного принципу кримінального процесу-дотримання законності. Правові основи криміналістики становлять систему визначених законом і підзаконними актами принципів та правил, що визначають умови допустимості криміналістичних рекомендацій, характер і зміст, мету та порядок їх застосування.

Кримінально-процесуальне законодавство допускає свободу дій слідчого і суду в певних межах, заздалегідь окреслених законом. Але криміналістичні рекомендації передбачають і зворотний зв'язок із кримінально-процесуальними нормами, вони можуть відповідно впливати на закон. Наприклад, поява нових способів фіксації інформації, які почали застосовуватися для фіксації процесу і результатів слідчих дій, зумовила необхідність їх законодавчого закріплення у відповідній процесуальній нормі.

Кримінальне право як наука вивчає закономірності, що визначають види й форми злочинних проявів, процес розвитку злочинної діяльності, види покарань і умови їх застосування до осіб, котрі винні у вчиненні злочину. Зв'язок криміналістики і кримінального права зумовлений тим, що неможливо розслідувати той чи інший злочин, не знаючи ознак його складу, характеристики об'єктивної сторони, мотивів, способів вчинення тощо. Норми кримінального права визначають певне діяння як злочин, що потребує розслідування, і постають підставою для розробки окремих криміналістичних методик.

Кримінологія, яка вивчає закономірності злочинності як соціального явища, його причини, особу злочинця, попередження правопорушень, безпосередньо впливає на криміналістику. Дані кримінологічної статистики, закономірності, що виявляються кримінологією, зокрема, залежність характеру злочинного діяння і способу його вчинення від властивостей особи винного, повинні враховуватися криміналістикою під час розробки рекомендацій щодо розкриття і розслідування злочинів.

Судова статистика як спеціальна галузь соціальної статистики вивчає кількісний вираз закономірностей, що визначають стан і динаміку злочинності, судимості, а також показники, які характеризують заходи з боротьби зі злочинністю. Зв'язок криміналістики з судовою статистикою проявляється в тому, що у кінцевому результаті остання з них відображає в своїх даних ефективність застосування на практиці положень криміналістики й розроблених нею засобів та методів виявлення, розслідування й попередження злочинів. Криміналістика ж враховує і використовує дані судової статистики для оцінки ефективності своїх рекомендацій та визначення напрямків діяльності правоохоронних органів, які потребують отримання відповідних криміналістичних рекомендацій, впровадження спеціально створених нових криміналістичних засобів і методів, які сприятимуть підсиленню боротьби зі злочинністю.

Має значення для криміналістики така юридична наука, як адміністративне право, тобто та його частина, що присвячена збиранню, дослідженню й оцінці доказів у справах про адміністративні правопорушення. Мають зв'язок з криміналістикою розділи, які присвячені побудові системи управління правоохоронною сферою, що має значення для правильної організації розкриття й розслідування злочинів.

Розробляючи криміналістичні рекомендації, криміналістика враховує розробки в галузі судової медицини та судової психіатрії. В свою чергу судова медицина використовує дані криміналістичної трасології для вирішення власних завдань, широко застосовує методи криміналістичної ідентифікації для відповідних судово-медичних досліджень, багато криміналістичних прийомів та науково-технічних засобів із успіхом використовуються судовою медициною.

Судова психіатрія досліджує психіку людини в нормі та її патології в разі вчинення суспільно небезпечних дій, дає пояснення поведінці людини у випадках розладів психічної діяльності. Визначення психічного стану особи має безпосереднє значення для вирішення питань щодо можливості проведення з цією особою слідчих дій, притягнення до кримінальної відповідальності, призначення покарання. Вказані питання можливо вирішити лише в результаті призначення судово-психіатричної експертизи. Підготовка відповідних матеріалів для призначення судової психіатричної експертизи проводиться за правилами підготовки експертиз, розробленими криміналістикою.

Судова психологія розкриває фактори, які впливають на поведінку учасників судочинства, їх психологічні особливості залежно від процесуального статусу та слідчої ситуації. Дані психології широко використовуються в тактиці й методиці розслідування, її рекомендації дають змогу здійснювати правильний психологічний вплив на допитувану особу, визначати її комунікативні якості, емоційний стан. Ці дані криміналістика враховує під час розроблення тактичних прийомів і рекомендацій щодо проведення окремих слідчих дій. У свою чергу судова психологія бере з криміналістики значну частину емпіричного матеріалу, на базі якого формуються її власні теоретичні викладки.

Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю

Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю надзвичайно тісний і зумовлений необхідністю взаємодії співробітників органів дізнання зі слідчими для розкриття та розслідування кримінальних справ.

Як свого часу криміналістика відокремилася від кримінального процесу,