г) 3-х р. строк скороч. до 6 місяц., коли громад. пропав без вісті за обставинами, що загрожували смертю, або є підставою припускати його загибель від певного нещасного випадку;

д) військовосл. або інші громад., які пропали без вісті у зв’язку з воєнними діями. Вони – не раніше ніж після 2 р. з дня припин. воєн. дій.

Ознаки і види юр. осіб

Юр. особами визнаються організації, як4і мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов’язок, бути позивачем і відповід. в суді, арбітр. суді, третейськ. суді. З цього можна виділ. істотні ознаки:

1) організаційна єдність (колективне утворення, певним чином організований колектив людей;

2) наявність відокремл. майна;

3) виступ у цивільному обороті від свого імені;

4) здатність нести самостійну майнову відповідальність;

5) здатність бути позивачем або відповідачем в суді, арбітраж., чи третейському суді.

Види:

а) приватні

б) колективні

в) державні

г) змішані

д) сумісні з участю заруб. партнерів

е) іноземні

є) міжнародні організації та об’єднання

Поділяються на

а) комерційні

б) не комерційні

Комерційні – головною метою діяльності є одержання прибутку.

Установчі документи і порядок створення юридичних осіб

Виникнення ю.о. неможливе без певних устан. документів, якими можуть бути: розпорядчий акт, або статут, або установчий договір і статут тощо.

В уст. докум. повинні зазначатись найменування, місце знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція органів, а також інші відомості, що передбачаються законодавчими актами про юр. особи відповідного виду. Устан. документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законодавству. Виділяють такі способи утворення юр. осіб:

розпорядний;

нормативно-явочний (умови створ. юр. особи зафіксов. у законі у вигляді загального дозволу держави);

дозвільний (необх. дозвіл відповідного органу чи підприємства);

договірний (добров. об’єднання для досягнення певних цілей).

Орган держ. реєстр. протягом 5 роб. днів з дати надходж. документів зобов’яз. провести держ. реєстрацію суб’єкта підпр. діяльності і видати заявне свідоцтво.

Документи: 1) уст. документи; 2) реєстраційна картка; 3) документ про оплату реєстраційного збору.

Юридичні факти

Ю. ф. – це конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства зв’язують правові наслідки, передусім виникнення, зміну або припинення правовідносин.

ст.4 ЦК дає приблизний перелік юр. ф.: угоди, відкриття, винаходи, створення творів науки, літератури, мистецтва, заподіяння шкоди іншій особі, інші.

Правовою наукою розроблено класифікацію юридичних фактів на підставі певних критеріїв. Залежно від зв’язку з волею суб’єкта вони поділяються на події та дії.

Події – ю.ф. настання яких не залежить від вольової поведінки осіб (явища стихійного характеру)

Дії – ю.ф. зв’язані з волею осіб.

Залежно від того, чи відповідають цив.-правовим нормам дії, вони поділяються на правомірні і неправомірні (протиправні).

Правомірні – відповідають вимогам законодавства (угоди, юр. вчинки тощо).

Неправомірні – вчиняються з порушенням вимог законодавства.

Поняття та умови дійсн. угод

Угоди – це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних справ та обов’язків.

Для того, щоб угода мала належну юрид. силу, вона повинна задовольняти ряд умов – умови дійсності угод:

а) про форму;

б) про сторони;

в) про зміст угоди;

г) про відповідальність (єдність) внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Угода, укладена з порушенням зазначених умов визначається законодавством недійсною.

Недійсною має бути визначена угода, яка не відповідає вимогам закону, навіть якщо вона не підпадає під жодну з означених недійсних угод. Якщо таку угоду укладено, але не виконано, то суд або арбітраж визнає недійсною без застосування будь-яких санкцій до сторін, оскільки вони ще не порушили закон.

Якщо вже угоди були повністю або частково виконані – то кожна стор. зобов’язується повернути другій стороні все одержане за угодою, тобто сторони поновлюються в стані, в якому перебували до укладення угоди. Такі наслідки недійсності угоди у науці називаються двосторонньою реституцією.

Форми угод та наслідки їх недотримання

Форма волевиявлення – це форма угоди. Угоди можуть укладатись усно або у письмовій формі (простій або нотаріальній). Форма угоди обирається за розсудом осіб, які її укладають за виключенням випадків, коли закон зобов’язує укласти угоду у певній формі. ЦК не дає вичерпного переліку випадків укладання угод у письмовій формі. Письмові угоди мають бути підписані особами, які їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього посвідчується організацією, в якій працює чи навчається гром-нин, що укладає угоду або амін. стаціонарного лікувально-проф. закладу, де він перебуває на лікуванні, або органом чи посадовою особою, що вправі вчиняти нотаріальні дії.

Наслідки недотр. форми угоди. Недійсність угоди обмеження у виборі доказів для підтвердження угоди.

Недотримання форми угоди викликає її недійсність лише у випадку, коли такий наслідок прямо передбачений у законі.

Поняття і види строків у цивільному праві

Правовий строк - період або момент у часі, з настанням або закінченням якого пов’язано певну дію або подію, які мають юридичн. значення.

за підставами встановлення

а) законом (авт. право)

б) амін. актом

в) угодою (позика).

г) рішенням суду, арбітражного або третейського суду.

за ступенем самостійності учасників

а) інкеративні (не підлягають зміні)

б) диспозитивні (визнач. сторонами)

за розподілом обсягу прав і обов’язків сторін по окремих періодах часу розрізняють:

а) загальні

б) окремі

Загальне значення для всіх інститутів цивільного права має поділ строків за способами їх встановлення (календ. дата, період часу, вказівка на подію, момент витребування кредитора тощо).

Позовна давність – строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Види п. дав.:

а) загальні – 3 р.

б) скорочені (для окремих видів вимог). – 6 м., 2 м.

Перебіг загального або скороченого строку позовної давності починається з