РОЗДІЛ ІII

Структура складу злочину в науці кримінального права існує чотири елементи

складу злочину.

Як уже зазначалося до них належить:

1) об’єкт злочину;

2) об'єктивна сторона злочину;

3) суб’єкт злочину;

4) суб’єктивна сторона злочину;

Склад - це структурне утворення. Завданням наука є чітка виділення, тих структурних одиниць які утворюють склад. "Взяті з живої дійсності, як результат абстрагуванню від конкретних суспільне небезпечних діянь"...ці структурні одиниці складу взаємодіють один з одним утворюючи певне ціле, яке відображає в диспозиції кримінально-правової норми реальну діалектичну єдність об’єктивного і суб'єктивного в поведінці особи, яка переступила заборону". Уголовное право Украинской ССР на современом етапе. Ф.Г.Бурчак.. К."Наукова думка,1985..с.69.

На сьогоднішний час. в літератури не має однакової для визначення структурних одиниць які утворюють склад . Так склад визначається ї

а)як система (сукупність) об’єктивних і суб’єктивних елементів і ознак;

б) як "система об'єктивних і суб'єктивних ознак";

в) як "система об'єктивних і суб'єктивних елементів діяння і їх ознак. Елементи і ознаки в одному випадку розглядаються як такі що лежать на одному рівні" в другому як підпорядковані, в третьому ознаки ототожнюються з підсистемою.

З цього приводу в вчених існують різні думки і погляди так В.Н.Кудрявцев писав "Щоб уникнути плутанини потрібно терміном "елемент " позначити тільки чотири складові частини злочину, а стосовно до змісту складу використовувати слово "ознака" або "група ознак".

З такої точки зору склад містить чотири групи ознак, які характеризують можливість. Оскільки склад злочину - це ознаки, які характеризують суспільні відносини є об'єктом злочину і об'єкт злочину є висвітленням матеріальної ознаки злочину.

Повертаючись до суспільних відносин слід зазначити, що під охорону кримінального закону беруться лише ті відносини в суспільстві посягання на які спричиняє найбільшу суспільну небезпеку. З цією метою в науці Кримінального права існують два терміни: криміналізація (процес включення відповідного об'єкту в сферу кримінальної охорони) і декриміналізація (виключення під кримінальної охорони певного о6"єкту).

Об'єкт злочину - ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шкоди в сфері відповідних суспільних відносин що охороняється кримінальним законом. Ознаками об'єкту злочинами є:

1) важливість та цінність суспільних відносин, поставлених під охорону, кримінального закону;

2) тяжкість заподіяної злочином шкоди в сфері цих суспільних відносин;

3) предмет, матеріальна річ, злочинним шляхом на яку заподіюється сус-пільне небезпечно щодо в сфері тих суспільних відносин ,що існують з приводу цієї речі .

Ці три ознаки є обов'язковими, ознаками об'єкта злочину (див.додаток):

1. Загальний об'єкт злочину . всі суспільні відносини прийняті під охорону кримінального права.

2. Родовий об'єкт злочину-сукупність однорідних суспільних відносин що охороняються кримінальним правом.

3. Видовий об'єкт злочину сукупність суспільних відносин одного виду, що охороняється кримінальним законом.

4. Безпосередній об’єкт злочину конкретне суспільне відношення в якому в процесі скоєння злочину з причинена чи могла бути спричинена шкода. Без посередній об'єкт поділяють на основний, додатковий, факультативні

а) Основний безпосередній об’єкт - суспільні відносини, що зазначені в статті Кримінального кодексу, яким завдається шкода.

б) Безпосередній додатковий .поруч з основним об’єктом порушуються або ставляться в небезпечну порушення інші суспільні відносини.

в) факультативний безпосередній об’єкт це суспільні відносини, які заслуговують самостійної кримінально-правової охорони але при конструювань конкретного складу злочину не виділені в якості об"єкта злочину.

Класифікація об'єктів злочинів дає змогу кращого їх вивчення, кращого використання даного поняття.

За об’єктом злочину йде об'єктивна сторона складу злочину.

Об'єктивна сторона складу злочину це те що можна реально відчути" сприйняти. Це зовнішня сторона злочину, що містить в собі небезпечне діянні (дію або бездію) злочинний наслідок та причинний зв'язок який зумовив настання наслідку в результаті вчинення діяння.

З даного визначення (див.додаток) випливають ознаки об’єктивної сторони злочину:

1) Діяння (дія або бездія);

2) Причинний зв’язок;

3) Злочинний наслідок. Діяння поділяється на дію або бездію.

а) дія суспільне значима поведінка особи, яка складається з певних рухів, жестів і т.ін., а також використання машин, механізмів, властивостей речовин, температури і т.ін.

б) бездія - невиконання особою своїх юридичних обов’язків. Злочинний наслідок - наслідки "які надають характер суспільне небезпечної шкоди і мають вид порушення чи знищення суспільних відносин що охороняються кримінальним законом.

Наслідки кваліфікуються по значенню заподіяної шкоди:

а) фізична шкода;

б) матеріальна шкода;

в) моральна шкода;

г) Порушення роботи зв’язку, транспорту;

д) Порушення діяльності органів держави і ін.

Причинний зв'язок це зв’язок між діянням та наслідком, коли діяння є об’єктивною умовою настання наслідку.

"Причинний зв’язок виконує роль зв’язкової ланки між протиправними діяння і небезпечний наслідками що вже наступили результатами". Тарарухин С.А. Вищевказана праця. С.93.

Крім того до об’єктивної сторони складу злочину входять такі ознаки, як місце ,час, спосіб вчинення злочину обстановка вчинення, знаряддя злочину .

Об’єктивна сторона складу злочину дає можливість розрішити близькі склади злочинів.

Об’єкт і об’єктивна сторона є об'єктивними елементами складу злочину"

До суб’єктивних елементів належить суб’єкт і суб’єктивна сторона окладу злочину.

Суб’єкт злочину. Це ознаки ,які характеризують особу, що вчинила суспіль но небезпечне діяння.

До таких ознак належать (див .додаток):

1) Фізична особа - тільки фізичні особи визначаються суб’єктами злочину, оскільки лише вони є кримінальне відповідальними. Проте визначення фізичної особи, як суб’єкта злочину в Кримінальному кодексі немає, однак суб’єктом злочину може бути тільки людина (згідно закону).

2) вік особи досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність: загальна дієздатність з 16 років; виключна дієздатність з 14 років; особлива дієздатність з 18 років;

3) осудність здатність особи усвідомлювати та оцінювати суспільне значення своїх дій чи бездіяльності або керувати ними;

4.