встановлено письмовою угодою між ними». Водночас в ньому необхідно закріпити принципові положення Закону «Про власність» про імперативність режиму права спільної сумісної влас-ності між подружжям та презумпцію такого режиму між членами фермерського господарства.
2. Види права спільної власності.
2.1. Право спільної часткової власності.
Спільна часткова власність може виникнути між громадяна-ми, організаціями, а також між громадянами і організаціями. Юридичними підставами для цього можуть бути договори про сумісну, у тому числі і підприємницьку діяльність, придбання майна у спільну власність внаслідок спадкування тощо.
Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об’єдналися для досягнення спільної мети. Проект цивільного кодексу України (ст. 354 ч.1,2) від 8.06.2000.
У Цивільному кодексі України правовому регулюванню відно-син між учасниками права спільної часткової власності безпосе-редньо присвячено ст.112—119. При цьому дія розрахована переважно на спільну часткову власність громадян, у зв'язку з чим застосування цих норм до спільної власності організацій можливе лише у тій мірі, що не суперечить спеціальному зако-ну, статутній діяльності останніх. Окремо у Цивільному кодексі України врегульовано сумісну діяльність (ст.430—434), для здійснення якої учасники створюють спільну власність. Спільність майна засновників та учасників господарських това-риств регулюється Законом «Про господарські товариства» та іншими законодавчими актами.
Грома-дянам дозволялось укладати договір про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Сьогодні норми про спільну часткову власність діють з урахуванням еко-номічних реформ, свободи господарської діяльності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користуван-ня і розпорядження частковою власністю здійснюється за зго-дою всіх учасників, а за відсутності згоди спір вирішується су-дом (ч.І ст.113 Цивільного кодексу України). При цьому вони мають рівне право голосу у здійсненні цих правомочностей не-залежно від розміру часток кожного. Співвласники вправі за-лежно від призначення майна встановити порядок володіння, користування ним або його частинами у натурі, визначити чер-говість та інші умови користування конкретною річчю.
Встановлення співвласниками порядку користування з виді-ленням частини майна у натурі не припиняє спільної власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них. У практиці найчастіше укладаються угоди про розподіл користування реальними частинами спільного майна щодо неділимих об'єктів (автомашин, жилих будинків, інших споруд).
Спільна власність може приносити певні доходи або потребува-ти необхідних витрат на її утримання. Кожен співвласник відпо-відно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з цим майном, і повинен брати участь у сплаті відповідних по-датків і платежів, а також у витратах по утриманню і збереженню спільного майна. В принципі законодавець не забороняє співвлас-никам передбачити інший порядок розподілу вказаних обов'язків.
Учаснику спільної часткової власності надається право на оплатне чи безоплатне відчуження іншим особам своєї частки у спільному майні (шляхом укладення угод купівлі-продажу, да-рування, міни, заповіту). Набувачами такої частки можуть бути сторонні особи або інші співвласники. У цих випадках спільна власність не припиняється, оскільки відчужується не конкретна частина майна, а частка у праві спільної власності, тобто відбу-вається лише заміна суб'єкта цивільного правовідношення.
У законодавстві встановлено також деякі гарантії захисту прав співвласників, які не заінтересовані у відчужені частки у спільній власності стороннім особам. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Проект цивільного кодексу України (ст. 360 ч.1) від 8.06.2000.
Надання співвласникам права привілеєвої купівлі викликане рядом обставин. Насамперед вони можуть бути самі заінтересо-вані у придбанні відчужуваної частки для задоволення своїх ма-теріальних і культурних потреб. Крім того, їм далеко не байду-же, хто стане новим учасником права спільної часткової влас-ності, як виконуватиме обов'язки по утриманню спільного май-на, користуванню ним. Право привілеєвої купівлі не застосо-вується при відчуженні частки шляхом укладення договорів да-рування, довічного утримання, міни.
Законом встановлено також умови здійснення співвласниками права привілеєвої купівлі та наслідки їх недодержання. Продавець частки у спільній частковій власності зобов’язаний сповістити у письмовій формі інших учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші учасники спільної часткової власності відмовляться від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна - протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі. Проект цивільного кодексу України (ст. 360 ч.2) від 8.06.2000.
Може статися так, що кілька співвласників виявить бажання придбати частку у спільній власності. Тоді прода-вець має право вибору покупця з числа цих співвласників (ч.2 ст. 114 ЦК України). Незгода співвласників із запропонованими продав-цем умовами повинна прирівнюватися до відмови реалізувати своє право привілеєвої купівлі. Співвласники можуть відмовитися від придбання відчужуваної частки і раніше вказаних строків. Відпо-відно співвласник-продавець вправі реалізувати свою частку у спільному майні стороннім особам з моменту такої відмови.
Власники спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним