у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами /ст. 54 ЦКУ/;
угоди, укладені громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій /ст. 55 ЦКУ/;
угоди, укладені внаслідок помилки /ст. 56 ЦКУ/;
угоди, укладені внаслідок обману, насильства, погрози, злонавмисної уоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин /ст. 57 ЦКУ/.
В науці цивільного права існує ще інакша класифікація, критерієм в якій використано умову дійсності угоди, внаслідок порушення якої угоду було визнано недійсною. За цією класифікацією угоди поділяються на 4 групи:
угоди з дефектом форми угоди;
угоди з дефектом суб`єктного складу;
угоди з дефектом волі;
угоди з дефектом змісту.
До угод з дефектом форми угоди належать:
угоди, укладені з недодержанням обов`язкової письмової форми /ст. 46 ЦКУ/;
угоди, укладені з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми /ст. 47 ЦКУ/.
До угод з дефектом суб`єктного складу належать:
угоди, укладені неповнолітнім, який не досяг п`ятнадцяти років /ст. 51 ЦКУ/;
угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним /ст. 52 ЦКУ/;
угоди, укладені неповнолітнім віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років /ст. 53 ЦКУ/;
угоди, укладені громадянином, обмежаним у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами /ст. 54 ЦКУ/;
угоди, укладені громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій /ст. 55 ЦКУ/.
До угод з дефектом волі належать:
угоди, укладені внаслідок помилки /ст. 56 ЦКУ/;
угоди, укладені внаслідок обману, насильства, погрози, злонавмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин /ст. 57 ЦКУ/;
мнимі та удавані угоди /ст. 58 ЦКУ/.
До угод з дефектом змісту належать:
угоди, що не відповідають вимогам закону /ст. 48 ЦКУ/;
угоди, укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства /ст. 49 ЦКУ/;
угоди юридичної особи, що суперечать цілям її діяльності /ст. 50 ЦКУ/.
- 3 -
ЮРИДИЧНІ НАСЛІДКИ НЕДІЙСНОСТІ УГОД
Недійсна угода - це неправомірна дія, тому неможливо вимагати її виконання, якщо вона невиконана. У випадках визнання її недійсною питання про наслідки за такою угодою не виникає. В данному разі може йти мова про недопущення її виконання. А в тих випадках, коли угода виконана повністю або частково, повинно бути вирішенно питання про те, як бути з виконаним однією чи обома сторонами та належним від іншої сторони. Тому статті ЦКУ встановлюють різні правові наслідки частково або повністю виконаних угод, які поділяються в залежності від підстави недійсності угоди.
Основні наслідки недійсності угоди пов`язані з визначенням правової долі отриманого сторонами за угодою. Загальне правило, що регулює правову долю отриманого сторонами за угодою, встановлено ч. ст. 48 ЦКУ.
Це правило, що в науці цивіьного права називається двосторонньою реституцією, зобов`язує кожну з сторін повернути другій стороні все одежане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі /також і тоді, коли отримане виражається в користуванні майном, виконаній роботі чи наданій послузі/ - відшкодувати його вартість у грошах. Так, наприклад, якщо була укладена угода з особою, визнаною судом недієздатною /ст. 52 ЦКУ/, то все передане сторонами за такою угодою майно повинно бути повернуто тій стороні, яка передала його іншій.
Це правило не обмежується за своєю дією лише окремими видами недійсних угод, предбаченими в цивільному кодексі. Воно має загальний характер і застосовується кожний раз, коли спеціальною нормою для того або інакшого виду недійсної угоди не встановлені інші наслідки. Застосування інших наслідків дозволяється лише в тих випадках, коли є прямий припис на те закону. Якщо такого припису немає, то застосовується загальне правило про поновлення в попередньому стані обох сторін. Одним з таких інших наслідків недійсної угоди закоодавцем передбачено поновлення лише однієї сторони за угодою в попередньому стані, що в цивілістичній науці називається односторонньою реституцією.
Одностороння реституція передбачена рядом статей ЦКУ, зокрема 49, 50 та 57, і застосовується при наявності умислу лише у однієї з сторін угоди. Вона полягає у поновленні в попередньому стані лише невинуватої сторони шляхом повернення їй виконаного нею за угодою та стягненні в доход держави отриманого винуватою стороною або належного їй на відшкодування виконаного нею за цією угодою.
Як виключення з загального правила законом також передбачено стягнення всього переданого за угодою в доход держави без будь-якої компенсації сторонам,що інакше називається недопушення реституції.
Недопушення реституції передбачене ст.ст. 49, 50 ЦКУ і застосовується при наявності умислу у обох сторін. Воно полягає в разі виконання угоди обома сторонами в стягненні в доход держави всього отриманого ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною в стягненні в доход держави з другої сторони всоьго одержаного нею і належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Цей вид основних майнових наслідків носить характер майнових санкцій, що покладаються законом на сторони, які уклали угоду, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також при наявності відповідних умов - позастатутну угоду.
В деяких випадках застосування такого виду майнових наслідків, як двостороння реституція, може і не призвести до повного поновлення попереднього майнового стану сторони у зв`язку з тим, що з моменту укладення угоди до її визнання недійсною сторона могла понести витрати, втрату та пошкодження майна, які не компенсуються шляхом застосуваннядвосторонньої реституції. Тому для досягнення реального поновлення певної особи у попередньому стані, що існував до укладення цієї угоди, закон щодо обмежаної кількості недійсних угод передбачає також додаткові майнові наслідки, що полягають у зобов`язанні винуватої сторони відшкодувати іншій стороні лише понесені нею реальні збитки /витрати, втрату або пошкодження майна/. Про відшкодування неотриманих доходів в данному разі мова не йде.
Додоткові мйнові наслідки недійсності угоди встановлені