після закінчення 10-денного строку з дня офіційного опублікування по всій території України одночасно, якщо інше не передбачено самим законом або постановою про введення закону в дію.

закони (рішення) ухвалені в результаті референдуму, вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в них самих не визначено інший строк.

Але за всіх умов закон вступає в дію не раніше дати опублікування в офіційному друкованому виданні.

Нормативні акти Президента України набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим нормативним актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Нормативні акти Кабінету Міністрів України, що визначають права та обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. Решта – з моменту їх прийняття, якщо пізніший термін не передбачений у самих актах.

Нормативні акти міністерств і відомств набувають чинності у порядку, визначеному Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року №493/92 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”. Згідно ст.1 Указу з 1 січня 1993 року нормативні акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізніший термін набрання чинності. Нормативно-правовий акт включається до Єдиного державного реєстру нормативних актів і публікується в „Офіційному віснику України”.

Рішення органів місцевого самоврядування згідно п.9 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо відповідною радою не встановлено пізніший термін введення цих рішень в дію.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій згідно ст.41 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію. У той же час акти, які стосуються прав та обов’язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію.

Напрям темпоральної дії нормативно-правового акта (зокрема, закону) є ще однією важливою його характеристикою в часі, що визначається як дія нормативно-правового акта стосовно фактів, що виникли вже після ним чинності (нових фактів), а також тих, що виникли ще до цього (старих фактів) і тривають після набуття актом чинності.

Перший внесок у вирішення питань про напрями дії нормативно-правових актів було зроблено Конституційним Судом України в рішенні у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року №1-рп/99. У цьому рішенні зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Негайна дія нормативно-правових актів. Нормативні акти в правовій державі діють лише „вперед” і не мають зворотної дії, тобто приводять до виникнення юридичних наслідків лише у зв’язку з тими фактами, що виникли після набрання ними чинності. Традиційно відзначається, що, виходячи з практики, загальний принцип, який визначає напрям дії нормативних актів, може бути визначений як загальний принцип, який визначає напрям дії нормативних актів, може бути визначений як принцип негайної дії. Це пояснюється тим, що держава, як правило, зацікавлена в найбільш швидкій заміні старих відносин новими, старої норми новою. Новий нормативний акт при цьому, за образним висловом С.Алексєєва, ніби розтинає існуючі відносини. Усі ті юридичні наслідки, які відповідно до фактів, що відбулися в минулому, вже настали, як правило, зберігають свою силу. Але новий нормативний акт діє негайно, згідно з цим усі факти, що виникли після набрання чинності новим актом, підпадають під його дію.

Переживаючи дія старого акта – явище, протилежне за своїм характером зворотній силі. Тут старий нормативно-правовий акт, скасований новим, за спеціальною вказівкою нового акта продовжує діяти з окремих питань. Він ніби „переживає” відведений йому термін. „Переживання” закону можливе лише у триваючих відносинах. Воно застосовується, як правило, у разі, коли необхідно враховувати інтереси осіб, що вступили в правовідносини до видання нового нормативного акта.

Зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що нормативно-правовий акт поширюється на всі випадки і „уперед” і „назад”, тобто і на всі випадки, які відбувалися раніш, у минулому, до введення нормативно-правового акта в дію. Тому наслідки, що були законно зроблені при старому акті, визнаються неправильними і підлягають зміни відповідно до норм нового.

Загальним є правило: нормативно-правовий акт зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні нормативні акти. Вони можуть розраховувати на майбутні акти в конкретних вчинках сьогоднішнього дня. Тому нові нормативно-правові акти (зокрема, закони) не повинні поширюватися на старі життєві ситуації: це викликало б хаос у суспільстві.

Для фізичних та юридичних осіб діють різні правила, що визначають можливість зворотної дії нормативно-правового акта.

Стосовно фізичних осіб закони зворотної дії не мають. Але разом з тим на виконання ст.15 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ухваленого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, у ст.58 Конституції України закріплено: „закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії