зв’язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити й позики, інвестиції, спільні проекти – це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.
Культурні відносини: культура кожного народу, держави є здобутком всього людства. Держава підтримує й розвиває культурні зв’язки, що служить взаємному духовному зросту та збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм тощо.
2.2.3 Боротьба з міжнародною злочинністю
В останній час все більш широкого розмаху досягла міжнародна злочинність. Торгівля й контрабанда наркотиків, тероризм, незаконна торгівля зброєю – це ще не повний перелік найбільш небезпечних видів міжнародних злочинів.
Жодна країна не може без допомоги інших країн подолати цю проблему. Безперечною є необхідність спільних дій країн у боротьбі з міжнародною злочинністю. Конкретними діями держав в цій сфері є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами: Однією з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Країни спільно планують свою діяльність щодо попередження та запобігання цих злочинів, проводять спільні заходи, здійснюють обмін інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.
2.2.4 Участь у міжнародній охороні навколишнього вередовища
На сьогоднішній день дуже гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Це питання постійно знаходиться в центрі уваги всього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально-технічної бази в країні.
В ряді країн це тісно пов’язано з особливостями кліматичних умов в даному регіоні. Видатні вчені багатьох країн занепокоєні екологічним станом природи в разних куточках світу. З державного бюджету все більше і більше виділяється коштів на підтримання екології в належному стані, також надають велику допомогу й громадські організації. В деяких країнах уряд приймає різні міри для попередження порушення законодавства щодо охорони природи. В нашій країні це забезпечено в статті 16 Конституції України.
Реалізація основних функцій України
на сучасному етапі
Як ми вже зазначали, коли державні функції треба реалізовувати, то їх втілюють через державні органи. Також слід наголосити, що державні органи часто сприяють втіленню і втілюють функції держави, але мають і свої конкретні функції.
Отже, реалізація функцій держави здійснюється різними державними організаціями. Їх кількість, завдання, компетенція, взаємовідносини та зв’язки між ними визначаються функціями держави. Функція завжди первинна по відношенню до виконуючої її державної організації. Функція – це ідея, необхідність діяльності, її напрямок, а державна організація – це та матеріальна сила, яка втілює цю ідею, матеріалізує її. Функція держави – це дуже широкий напрямок діяльності і вона не може бути реалізована якою-небудь однією державною організацією. Кожна з державних організацій має свої особливі функції, які відрізняються по масштабу від державних функцій. Функції держави, власно кажучи, виконуються сукупністю державних організацій.
Для України зовнішні функції і їх характеристика не є виключенням з загального трактування. Сучасна українська держава має досить багато функцій, котрі виконує як у самій державі, так і за її кордонами. Внутрішні – це напрямки і сторони діяльності держави, в яких конкретизується її внутрішня політика щодо економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших сторін жяття громадянського суспільства.
Розрізняють наступні види внутрішніх функцій Української держави залежно від сфери суспільного життя:
У гуманітарній сфері:
гуманітарна (забезпечення, охорона і захист основних прав людини);
екологічна (забезпечення екологічної безпеки особи, захист навколишнього природного середовища);
соціальна (соціальний захист особи, охорона і відновлення здоров’я, соціальне забезпечення);
культурно-виховна (організація освіти, виховання, підтримка і розвиток науки, культури).
В економічній сфері:
господарсько-стимулююча (створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності);
господарсько-організаційна (забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність);
науково-організаторська.
У політичній сфері:
демократизаторська функція;
національно-забезпечувальна функція;
охоронна функція.
Зовнішні функції – це основні напрями діяльності Української держави за її межами у хносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим суспільством у цілому.
Зовнішні функції Української держави такі:
організація співробітництва з іншими державами, окремими органами, світовими громадськими організаціями і світовим суспільством у цілому;
захиствід нападу ззовні, охорона державних кордонів;
підтримування миру і мирного співіснування всього світового суспільства, запобігання війнам, ліквідація зброї масового знищення;
правоохоронна;
екологічна;
участь у вирішенні інших світових глобальних проблем сучасності.
Основні методи здійснення функцій держави:
Переконання – метод, суть якого зводиться до правового виховання населення.
Заохочення – метод, суть якого зводиться до пропаганди позитивного досвіду здійснення функцій держави та надання певних переваг колективам і особам, які не допускають правопорушень.
Примус – метод, що полягає у можливості застосування або у реальному застосуванні до правопорушників заходів щодо притягнення їх до відповідальності.
Висновки
Функції держави багатогранні, їх формування проходить в процесі становлення та розвитку держави. В різні історичні періоди пріоритетне занчення набувають ті чи інші завдання та цілі держави, а відповідно й різні її функції. На одних етапах центр уваги переноситься на сферу економіки, тому в діяльності держави головне місце зацмає економічна функція, на інших – в область політики, звідси – підвищена увага до ролі державної влади тощо. Тому, класифікація функцій, яка наведена в нашій курсовій роботі не є кінцевою для Української держави.
Діяльність держави дуже різнобічна та всеохоплююча. З моменту виникнення держави й до теперішнього часу завдання держави не залишаються незмінними. Деякі здійснюються до кінця, на зміну їм приходять інші, більш складні. Але в основу будь-якої діяльності завжди покладена ідея. Розглядаючи діяльність держави не можна не брати до уваги сучасну українську національну ідею, в центрі якої “стоїть особистість, її життя, добробут, культура, все з чим пов’язане життя людини, її щастя, благополуччя. Саме для людини, в ім’я людини існують суспільство і держава, діють різні громадські структури. Ця ідея домінує і в сфері правового регулювання, де особливе