Конституція України надає перевагу інтересам, правам і свободам громадян перед інтересами, правами й свободами інших учасників правових відносин, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей. Людину, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнають в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. З Конституції України).

Найчастіше особа вступає у відносини з державою в сфері виконавчої влади, де практично реалізуються надані їй Конституцією та законами України права й свободи. Для реалізації деяких прав, свобод і виконання обов'язків важливе значення має громадянство — постійний правовий зв'язок особи та Української держави, що виявляється в їх взаємних правах і обов'язках. Право на громадянство є невід'ємним правом громадянина України, він не може бути позбавлений свого громадянства. Кожна особа має право на громадянство в Україні, яке вона може одержати за певних умов. Громадянство не поєднується з постійними трудовими чи службовими відносинами особи з конкретною організацією.

На всіх осіб, що постійно чи тимчасово перебувають на території України, поширюється юрисдикція Української держави. Проте законодавство в багатьох випадках чітко розмежовує статус громадянина й особи, не ототожнює їх.

Громадянин України має ширший обсяг прав і обов'язків, ніж особа, яка не пов'язана відносинами громадянства з державою, в тому числі й у сфері захисту (недопустимість видачі громадянина України іноземній державі, захист прав громадян за кордоном тощо).

Адміністративно-правовий статус громадянина України є складовою частиною його загального статусу, встановленого Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. та іншими законодавчими актами України.

Громадяни України рівні перед законом незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших ознак. Рівноправність громадян України забезпечується в усіх галузях економічного, політичного, соціального та культурного життя.

Правовий статус громадянина включає:

а) основні (невід'ємні) права (або права й свободи людини і громадянина);

б) комплекс прав і обов'язків, закріплених Конституцією України, нормами різних галузей права, в тому числі адміністративно-правовими нормами;

в) гарантії реалізації цих прав і обов'язків, а також механізм їх охорони державою.

Є точка зору, згідно з якою адміністративно-правовий статус громадянина є загальним та спеціальним. Вона здається цілком виправданою. Виокремлюються такі спеціальні статуси: членів адміністративних колективів (адміністративний колектив при цьому розуміється як організований гурт людей, особовий склад організації, в якій відносини членів організації і адміністрації, їх особисті права і обов'язки регулюються адміністративним правом. Це органи внутрішніх справ, військові частини, студентські колективи тощо). Серед статусів членів адміністративних колективів, в свою чергу, розрізняють статуси:

а) тих, що навчаються;

б) мілітарізованих службовців;

в) осіб, волю яких обмежено в адміністративному порядку;

г) суб'єктів адміністративної опіки (сиріт, біженців, безробітних тощо);

д) мешканців територій з особливим адміністративно-правовим режимом;

є) суб'єктів дозвільної системи;

є) державних службовців; 4

ж) осіб, що скоїли адміністративні правопорушення.

Всі ці статуси у відповідних випадках доповнюють загальний адміністративно-правовий статус індивідуальних суб'єктів адміністративного права.

Станом на сьогодні адміністративно-правовий статус громадян поступово оновлюється у зв'язку з реформуванням даної галузі права та проведенням адміністративної реформи в цілому. Зокрема, доцільні наступні заходи щодо вдосконалення адміністративного законодавства:

приведення у відповідність з вимогами Конституції України правоохоронного законодавства (КпАП, Закону України «Про міліцію» в частині, що визначає права міліції на застосування примусу щодо громадян тощо);

деталізація законодавчого врегулювання процедур надання громадянам адміністративних (управлінських) послуг з боку виконавчої влади і органів місцевого самоврядування; 0 уточнення законодавчого визначення порядку реалізації права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, умов їх проведення, прав і обов'язків учасників масових заходів;

якісне поліпшення законодавства, що регулює права громадян під час звернень до органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та розгляд скарг посадовими особами цих органів;

ретельніше визначення особливостей адміністративно-правового статусу окремих категорій фізичних осіб (переселенців, осіб, які попросили притулку в Україні; осіб, які займаються бродяжництвом, та інших) шляхом прийняття спеціальних законів.

3.Конституційні права та обов‘язки людини і громадянина у сфері виконавчої влади

За своїм змістом права громадян можна поділити на три групи:

права, які є необхідними для участі в управлінні державними спра-вами, як опосередковано, так і безпосередньо. Це так звані права на соціально-політичну активність. До них належать право на дер-жавну службу, на внесення пропозицій, на участь в об'єднаннях громадян тощо. Особливою, характерною рисою цієї групи прав є те, що їх реалізація потребує, перш за все, активної поведінки, волевиявлення самого громадянина як суб'єкта адміністративного права;

право на сприяння, допомогу від держави, компетентних органі-зацій у реалізації громадянами своїх прав, свобод і законних інте-ресів. Це право на організаційну, технічну, санітарно-епідеміоло-гічну, медичну та іншу допомогу. Характерною рисою цієї групи прав ( активна діяльність, сприяння у їх реалізації органів держав-ної виконавчої влади та їх посадових осіб. Без підтримки і допо-моги держави неможливою є реалізація права на мітинги, збори, працевлаштування, відшкодування шкоди, об'єднання для захис-ту своїх інтересів тощо;

право на захист, яке характеризується тим, що для його реалізації від органів державної виконавчої влади, посадових осіб вимагаєть-ся здійснення різноманітної багатофункціональної діяльності зі створення умов для практичної реалізації, захисту, гарантування. Всередині цієї групи прав розрізняють:

1) право на адміністратив-ну скаргу;

2) право на оскарження до суду;

3) захист у адміністра-тивно-юрисдикційному провадженні;

4) необхідну оборону;

5) право на допомогу недержавних організацій (колегій адвокатів, профспілок, товариств захисту прав споживачів тощо).

Взаємодіючи з органами виконавчої влади, громадяни реалізують насамперед права: на участь в управлінні; на