Додатковою гарантією протии свавілля державних, і в першу чергу правоохоронних органів є передбачене ст. 58, 61 Конституції України правила, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Стаття 64 Конституції визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Обов'язки громадян у сфері державного управління можна поділити на дві групи.

Перша група — це так звані абсолютні обов'язки, які не залежать від конкретних обставин і випливають із норм Основного Закону та законодавчих актів держави. До них належать обов'язки: додержуватися Конституції та законів України, дер-жавної дисципліни; охороняти інтереси держави, сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захищати Батьківщину; оберігати природу, охороняти її багатства; сплачувати подат-ки; сприяти охороні громадського порядку; оберігати історичні пам'ятки та інші культурні цінності.

Так, згідно ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст.66, 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Другу групу становлять відносні обов'язки, які виникають із правомірних, а в деяких випадках — неправомірних дій, спря-мованих на придбання будь-яких прав чи їх збереження. Такі обов'язки не є постійними — обов’язки абітурієнта, власника транс-портних засобів, читача бібліотеки тощо. До обов'язків грома-дян належать і такі, що виникають у зв'язку з правопорушен-ням (наприклад, сплатити штраф, відшкодувати збитки).

Деякі обов'язки громадян виникають у зв'язку з видом їх діяльності — державні службовці, члени громадських об'єднань та ін. Конкретний обсяг обов'язків регулюється багатьма нор-мативними актами адміністративно-правового характеру, в тому числі статутами, положеннями, кваліфікаційними харак-теристиками. Невиконання їх обумовлює застосування до вин-них громадян юридичної відповідальності.

Гарантії реалізації адміністративних прав і обов'язків громадян традиційно поділяють на економічні, політичні, організаційні та юридичні.

Економічні гарантії—це створення такого матеріального підґрунтя життя суспільства, яке дозволяло б забезпечити вільний розвиток кожної особистості, створити громадянам країни гідні умови життя. Сюди належать стабільна і ефективна робота промисловості, стабільний курс національної валюти, своєчасна виплата заробітньої платні, соціальних виплат, зростання добробуту громадян тощо.

Політичні гарантії — передбачають пріоритет особистості і громадянина у суспільстві і державі, політичний плюралізм, визнання прав і свобод людини і громадянина вищою цінністю.

Організаційні гарантії прав та обов'язків громадян у сфері державного управління містять наявність розгалуженої системи контролюючих, правоохоронних, наглядових та інших державних і громадських організацій на всіх рівнях управління. Головною метою цих організаційних структур є діяльність з практичної реалізації прав та свобод громадян, а також належних їм обов'язків.

Нарешті, юридичні гарантії — це сукупність закріплених в адміністративно-правових нормах засобів (умов, способів), а також організаційно-правова діяльність з їх застосування, спрямована на забезпечення безперешкодної реалізації і всебічної охорони суб'єктивних прав громадян.

Юридичні гарантії за своїм характером, ступенем впливу на ефективність реалізації прав і свобод громадян істотно відрізняються між собою. Одні з них впливають на процес здійснення прав і свобод опосередковано, непрямо, у сукупності своїй створюючи сприятливі умови, у яких відбувається цей процес.

Інші діють безпосередньо, їх метою є втілення прав і свобод у життя, охорона їх від порушення, визначення порядку відновлення, якщо порушення вже має місце. Ця група гарантій у законодавстві представлена безпосередньо у вигляді правомочностей учасників процесу реалізації прав і свобод, у вигляді процедурно-процесуальних правил їх здійснення.

Отже, йдеться про матеріальні та процесуальні юридичні гарантії здійснення прав і виконання обов'язків.

Норми адміністративного права, гарантуючи виконання прав та обовязків громадян у сфері державного управління, є похідними від Конституції України, в якій закріплено низку положень, які дозволяють уникнути в процесі адміністративної нормотворчості обмеження прав і свобод громадян, їх скасування, або покладання на громадян додаткових, нових, необгрунтованих обов'язків.

По-перше, за загальним правилом, не повинні прийматися закони, підзаконні акти, які обмежують або скасовують права громадян.

По-друге, таке обмеження є можливим лише за певних, надзвичайних умов і лише законом (ст. 64 Конституції).

По-третє, таке обмеження не є безстроковим, діє лише протягом дії надзвичайних обставин.

По-четверте, визначені права і свободи громадян, що не підлягають обмеженню за будь-яких