Тема 10. ПІДПРИЄМСТВА І УСТАНОВИ ЯК СУБЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

1 год.

ПЛАН

1.Поняття та призначення підприємств і установ.

2.Окремі види підприємств і установ.

3. Організаційна структура та управління підприємствами й установами.

4. Діяльність підприємств та організацій як суб’єктів адміністративного права.

5. Порядок утворення та припинення діяльності підприємств і установ.

1.Поняття та призначення підприємств і установ

Серед суб'єктів адміністративного права підприємства та ус-танови посідають особливе місце, оскільки через їх діяльність держава й суспільство здійснюють свої зовнішні та внутрішні завдання. Підприємства й установи діють не відокремлено від держави та суспільства, вони постійно в тих чи інших формах вступають у взаємовідносини з державними й суспільними інститутами.

Виконуючи економічні, соціально-культурні, адміністратив-но-політичні та інші функції з метою задоволення матеріаль-них і духовних потреб громадян, суспільства та держави, підприємства й установи повинні функціонувати в межах, ус-тановлених державою.

За останні роки зросла кількість та різноманітність підприємств і установ. З'явилися орендні, акціонерні, приватні (індивідуальні), казенні підприємства, що свідчить про бурхливий розвиток підприємництва та приватної ініціативи.

Підприємства й установи — це організації, які виконують економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства й держави. Вони відрізня-ються один від одного за змістом, результатом і метою основ-ної діяльності.

Поняття «підприємство» по-різному визначається чинним законодавством. Ст.62 Господарського кодексу України визначає підприємство як самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Господарський кодекс України одночасно визначає, що підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Воно є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Ст.15 Митного кодексу трактує це поняття з позицій регулювання митнх правовідносин і визначає підприємства як українські підприємства, установи та інші організації, спільні підприємства, а також будь - які іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Ст.191 Цивільного кодексу України підходить до визначення підприємства не як до суб’єкта, а як до об’єкта правовідносин (майна) і визначає, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

В загальному можна говорити що підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи, здійснює виробни-чу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Свою діяльність підприємства здійснюють згідно з Госпо-дарським і Цивільним кодексами України, законами України «Про власність», «Про госпо-дарські товариства», іншими законами та законодавчими актами України, а також на підставі статуту, який затверджує власник майна за участю трудового колективу.

Діяльність установ регулюють закони України «Про осві-ту», «Про наукову та науково-технічну діяльність», «Про бібліотеки та бібліотечну справу», інші законодавчі та правові акти.

Установи виконують соціально-культурні або адміністра-тивно-політичні функції. їх мета — створення соціальних цінностей, переважно невиробничого характеру (установи культури, освіти, охорони здоров'я тощо). Вони можуть перебувати як у державній так і у приватній власності.

Ст.83 Цивільного кодексу визначає, що установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Ст.1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» тлумачить поняття «установа» як урядовий орган державного управління з питань правової охорони інтелектуальної власності на сорти рослин, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

Іноді підприємства виконують окремі функції, притаманні установам, а установи виконують функції підприємства (наприклад, у навчальному закладі можуть функ-ціонувати експериментальний завод або виробничі підрозділи).

2.Окремі види підприємств і установ

Підприємства й установи залежно від форм власності можна підрозділити на: індивідуальні (засновані на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці), сімейні (засновані на особистій власності й на праці громадян — членів однієї сім'ї, які проживають разом), приватні (засновані на власності окре-мого громадянина), колективні (засновані на власності трудо-вого колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадянської чи релігійної організації), державні комунальні (засновані на власності адміністративно-територі-альних одиниць), державні, в тому числі казенні (засновані на державній власності), спільні (засновані на базі об'єднання май-на різних власників, у тому числі іноземних власників).

Установи, які спеціалізуються на виконанні певного виду діяльності, можуть бути державними, недержавними, місцевих органів, індивідуальними. Правові норми, що закріплюють їх види, містяться в різноманітних правових актах, які регулю-ють відносини в окремих галузях і сферах соціально-культур-ної та адміністративно-політичної діяльності, культури, осві-ти, охорони здоров'я, закордонних справ, спорту тощо, наприк-лад, у Законі України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р. тощо.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти