природних ресурсів, а також за додер-жання встановлених нормативів викидів і скидання речовин, які забруднюють навколишнє природне середовище. Згідно з чинним законодавством діяльність підприємств, які порушили ці норми та вимогу, може бути зупинено частково, тимча-сово або припинено повністю. Підприємства й установи зобо-в'язані додержуватися законодавства про працю, правил без-пеки на виробництві, санітарно-гігієнічних норм з охорони здоров'я працівників, населення та споживачів продукції.
Збитки, завдані підприємствам у результаті виконання ними вказівок державних та інших органів або їх посадових осіб, які порушили права підприємств, а також зумовлені ненавмисним здійсненням такими органами або їх посадовими особами пе-редбачених законодавством обов'язків щодо підприємств, підля-гають відшкодуванню за їх рахунок. Разом з тим, уповноважені державні органи, що здійснюють контроль за додержанням підприємствами й установами відповідного законодавства в цій частині, можуть втручатися в їх діяльність і вживати щодо по-рушників заходів примусового впливу, передбачених законом.
У нормах права, які встановлюють адміністративно-право-вий статус підприємств і установ, принциповим моментом є форма власності, оскільки поряд з положенням законодавства про те, що незалежно від виду власності й організаційно-право-вих форм підприємствам гарантуються рівні умови діяльності, їх адміністративно-правовий статус має свої особливості. Так, до відання державних органів належать заснування, ліквідація та реорганізація державних підприємств, затвердження їх ста-туту, управління ними, призначення на посаду й звільнення з посади їх керівників, укладання та розірвання з ними контрактів.
Вплив держави на недержавні підприємства й установи більш обмежений. Роль держави щодо них виявляється в ус-тановленні правових засад діяльності й контролю за їх додер-жанням. Цей вплив не носить характеру державної о управлін-ня. Конкретні питання заснування, організації управління, виз-начення видів діяльності цих підприємств і установ розв'язують засновники або уповноважені ними органи. Від форми влас-ності залежить і статус трудових колективів. Трудові колекти-ви державних підприємств мають ширші повноваження, пов'я-зані із затвердженням статуту, внесенням до нього змін і до-повнень, визначенням умов найму керівника, виділення зі складу підприємства, вступу й виходу з об'єднання під-приємств, оренди, викупу майна тощо.
5. Порядок утворення та припинення діяльності підприємств і установ
Підприємства й установи створюють згідно з рішенням власника (власників) або уповноважених ним органів. У випад-ках, передбачених законодавством, їх можуть створювати за рішенням трудового колективу, наприклад, про виділення зі складу підприємства одного чи кількох структурних під-розділів для утворення нового підприємства, про вступ до обєднання, про оренду. Згідно з антимонопольним законодавством підприємство може бути утворено в результаті примусового розділу підприємства-монополіста.
Засновницькі документи (статут, рішення про утворення або договір засновників) повинні містити відомості про вид, предмет та мету діяльності підприємства, склад засновників і учасників, назву й місце знаходження, розмір і порядок утворення статут-ного фонду, органи управління, умови реорганізації та припи-нення діяльності підприємства. Подається також реєстраційна картка, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію.
Чинним законодавством можуть бути передбачені й інші вимоги щодо відомостей, які подають у засновницьких доку-ментах (наприклад, статути акціонерних товариств мають містити відомості про види акцій, які вони випускають; за-сновницькі документи товариств з обмеженою відповідальні-стю — відомості про розмір частки кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення ними внесків). Якщо засновником чи одним із засновників суб'єкта підприємницької діяльності є юридична особа, її державну реєстрацію має бути підтвер-джено свідоцтвом про державну реєстрацію. Якщо це інозем-на юридична особа, реєстрацію в країні місцезнаходження за-свідчують відповідним документом (витягом із торговельно-го, банківського або судового реєстру тощо). Коли власником є фізична особа, її підпис на документах засвідчує нотаріус.
Статут підприємства затверджує засновник (засновники), а державного комунального підприємства, заснованого на влас-ності адміністративно-територіальних одиниць, або підприєм-ства, в майні якого частка держави чи місцевого органу складає більше ніж 50%, — засновник разом із трудовим колективом.
Підприємства й установи підлягають державній реєстрації. З моменту реєстрації вони набувають права юридичної особи. Діяльність незареєстрованого підприємства чи установи заборо-нено. Відмова в державній реєстрації підприємства може виник-нути через порушення порядку створення підприємства, а також у разі невідповідності установчих документів вимогам законодав-ства. Не допускається відмова в державній реєстрації підприєм-ства з мотивів недоцільності його створення. Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено засновниками в суді.
При зміні основних положень статуту чи виду підприємства або установи здійснюють їх перереєстрацію в порядку, вста-новленому для реєстрації.
Діяльність підприємства, установи зупиняється в зв'язку з ліквідацією або реорганізацією (злиттям, приєднанням, по-ділом, виділенням, перетворенням) за рішенням власника чи органу, вповноваженого його створювати. У випадках, перед-бачених законодавством, таке рішення приймає власник за уча-стю трудового колективу. В окремих випадках припинення діяльності підприємства, установи підлягає погодженню з місцевими чи антимонопольними органами.
Підприємства й установи ліквідують у разі визнання їх банк-рутами на підставах, передбачених законодавством. Підприємство, установу вважають реорганізованими або лік-відованими з моменту виключення їх з державного реєстру.