Тема 9. ЦЕНТРАЛЬНІ І МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

2 год.

ПЛАН

Поняття і види центральних органів виконавчої влади

Особовий склад та структура центрального органу виконавчої влади

Статус і повноваження міністерства як провідного центрального органу виконавчої влади

Акти міністерств

Система органів виконавчої влади на місцях

Місцеві державні адміністрації: повноваження і статус

1. Поняття і види центральних органів виконавчої влади

В Конституції України застосовується визначення «міністерства та інші центральні органи виконавчої влади». Центральними органами виконавчої влади є такі органи, які безпосе-редньо підпорядковані Кабінету Міністрів України. Міністерство є найважливішим видом центральних органів виконавчої влади, оскільки лише міністр є членом уряду. Що ж являють собою інші центральні органи виконавчої влади, то на це питання в Конституції безпосередньої відповіді немає.

До певного часу класифікація центральних органів виконавчої влади була дуже довільною і непослідовною. Серед них більш-менш чітко виокремлювалися тільки міністерства, решта ж органів охоплювалася збірною назвою «інші центральні органи виконавчої влади», хоча за традицією ще ра-дянської доби тут відносно більша однорідність була властива групі державних комітетів. Це не давало змоги розмежувати їх функціональне призначення і правовий статус, визначити їх загальні та специфічні ознаки, що призводило до дублювання, суперечливості наданих ЦОВВ функцій та повноважень, їх невпорядкованості.

З прийняттям указів Президента України від 15.12.1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади» № 1572 і «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573 було не стільки суттєво скорочено кількість центральних органів виконавчої влади, скільки досягнуто більшої чіткості в класифікації центральних органів виконавчої влади і відповідно у розмежуванні функціонального призначення і статусу окремих видів органів.

Зокрема, до центральних органів виконавчої влади віднесено:

міністерства;

державні комітети (державні служби);

центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Важливою і давно очікуваною новацією згаданих указів став при-пис про те, що Кабінет Міністрів повинен вносити подання щодо ство-рення центральних органів лише за формою і зі статусом, що наведені ви-ще.

Водночас, зважаючи на те, що Закон України «Про центральні ор-гани виконавчої влади» дотепер не прийнято, адміністративно-пра-вове регулювання організації та діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюється від-повідно до Загального положення про міністерство, інший централь-ний орган державної виконавчої влади (затвердженого Указом Пре-зидента України від 12.03.1996 р.), а також конкретних положень про відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

У відповідності до Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року N 1572/99 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 216/2006 від 13.03.2006 до системи центральних органів виконавчої влади України входять

міністерства;

державні комітети (державні служби);

центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністр як член Кабінету Міністрів України

особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики,

спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання,

приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів.

Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.

Додаток до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року N 1573/99 «Схема організації центральних органів виконавчої влади» передбачає перелік міністерств, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. До них відносяться:

Міністерство аграрної політики України;

Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України;

Міністерство внутрішніх справ України;

Міністерство вугільної промисловості України;

Міністерство економіки України;

Міністерство закордонних справ України;

Міністерство культури і туризму України;

Міністерство оборони України;

Міністерство освіти і науки України;

Міністерство охорони здоров'я України;

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

Міністерство палива та енергетики України;

Міністерство праці та соціальної політики України;

Міністерство промислової політики України;

Міністерство транспорту та зв'язку України;

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту;

Міністерство фінансів України;

Міністерство юстиції України.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів.

Державні комітети (державні служби) — це центральні органи вико-навчої влади, які на відміну від міністерств, безпосередньо не формую-чи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в ціло-му в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи функціонального характеру.

Традиційно державні комітети створюються як ієрархічний ща-бель, що безпосередньо підпорядкований (аналогічно міністерствам) Кабінету Міністрів України у тих сферах управління, які не охоплю-ються міністерствами і мають зазвичай міжвідомчий або надгалузевий — порівняно з міністерствами — характер (хоч нерідко ці ознаки переплітаються). Діяльність державних комітетів спрямовують і ко-ординують Прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри чи відповідні міністри.

Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет