Тема 6. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

1 год.

ПЛАН

Поняття суб’єктів адміністративного права як носіїв суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.

Правовий статус суб'єкта адміністративних правовідносин і його елементи.

Види суб'єктів адміністративного права

1. Поняття суб’єктів адміністративного права як носіїв суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.

Норми кожної окремої галузі права поширюються на певне коло осіб, які, підпадаючи під вплив цих норм, виступають суб'єктами відповідної галузі права.

Якщо суб'єкт адміністративних правовідносин — це фактичний носій правових зв'язків, тобто він обов'язково в них бере реальну участь, то суб'єкт адміністративного права є; так би мовити, претен-дентом на цю участь. Під суб'єктом адміністративного права розуміють носія прав і обов'язків у сфері державного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами, здатного надані права реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати.

З даного визначення випливає, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права за своїми особливостями потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління, тобто повинен мати комплекс соціальних передумов, що дозволяють надати йому суб'єктивні права і обов'язки.

До таких особливостей (соціальних передумов) належать:

зовнішня відокремленість, яка характеризується наявністю системоутворюючих ознак;

персоніфікація в суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступ у вигляді єдиної особи — персони;

здатність виражати і здійснювати або персоніфіковану волю у стосунках з державою, або державну волю у процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

Особа набуває статусу суб'єкта тільки в тому випадку, коли держава, використовуючи адміністративно-правові норми, робить його носієм прав і обов'язків, які реалізуються останнім у сфері державного управління.

Як суб'єктивні права, так і обов'язки, закріплені правовою нор-мою, набувають юридичного характеру, а тому їх точніше називати «суб'єктивні юридичні права і обов'язки».

Суб'єктивні юридичні права особи — це надана і гарантована державою шляхом закріплення в правових нормах міра можливої (дозволеної) по-ведінки цієї особи. Ознаками наявності в учасників адміністративних правовідносин суб'єктивних прав є:

можливість певної поведінки з метою задоволення своїх інте-ресів;

наявність адміністративної правосуб'єктності;

можливість реалізації поведінки в адміністративних пра-вовідносинах;

обмеженість поведінки рамками адміністративно-правових норм, вихід за які є порушенням правових приписів.

Протилежністю суб'єктивних прав є суб'єктивні (точніше, юри-дичні) обов'язки. Ці категорії нерозривно зв'язані й не можуть існува-ти одна без одної, оскільки право однієї особи, як правило, не може бути реалізоване поза виконанням обов'язку іншою особою.

Суб'єктивні юридичні обов'язки — це покладена державою і закріплена в пра-вових нормах міра належної поведінки якоїсь особи. Причому їх ре-алізація забезпечена можливістю застосування державного примусу. У сфері адміністративно-правового регулювання суб'єктивні пра-ва і обов'язки мають як спільні, так і відмінні ознаки.

Об'єднує їх спільна адміністративно-правова природа, існування в адміністративних правовідносинах, наявність меж у поведінці (і те, і друге є мірою), належність особам, які мають адміністративну право-здатність та адміністративну дієздатність, наявність державних гарантій. Відмінності полягають у тому, що права реалізуються в інтересах їх власника, а обов'язки — в інтересах інших осіб; права — це міра мож-ливої (допустимої) поведінки, а обов'язки — міра належної поведінки.

Суб'єкт адміністративних правовідносин – це фактично учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково приймає в них участь.

Суб'єкт адміністративного права характеризується зовнішньою відокремленістю. Він виступає у вигляді однієї особи, здатний у відповідності зі своїми правами й обов'язками виражати і здійснювати певний інтерес як учасник конкретних управлінських відносин. Орган державного управління складається з багатьох фізичних осіб і, як правило, має структурні частини, але в адміністративно-правовій сфері виступає винятково як одна особа.

Адміністративне право забезпечує правосуб’єктністю велике коло учасників соціальних зв'язків, про що свідчить велика кількість управлінських відносин у суспільстві, а система суб'єктів адміністративного права складніше, крім системи суб'єктів якої-небудь іншої галузі права.

Суб'єктами адміністративного права є його органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їхнього апарата, і органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, і адміністрація підприємств, установ, організацій, і виконавчо- розпорядницькі структури органів місцевого самоврядування. Суб'єктами адміністративного права необхідно виділити і структурні частини підприємств, установ, організацій, такі як, наприклад, факультет, цех, відділення в лікарні і т.д.

Суб'єктами адміністративного права є громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни. Причому, правове становище суб'єктів одного рівня не однакове. Якщо проаналізувати адміністративну правосуб'єктність громадян, то з'ясується, що вона має різницю в залежності від статі, віку, стану здоров'я (не усі можуть призиватися на військову службу, надходити в навчальні заклади). Серед іноземних громадян особливим адміністративно-правовим статусом наділені біженці згідно з Законом України «Про біженців» від 24 грудня 1993р.

Суб'єктами адміністративного права є також суди й органи прокуратури. На них, як і на інші організації, покладаються зобов'язання дотримуватися пожежних, санітарних і інших загальнообов'язкових норм і правил (витрати на електроенергію, сплата оренди).

Таким чином, для адміністративного права характерна наявність великої кількості суб'єктів з різними повноваженнями, структурою і правовими якостями.

Необхідно розмежувати поняття «суб'єкта адміністративного права» і «суб'єкт адміністративних правовідносин». Суб'єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути учасником правовідносин.

Так, якщо громадянин не вчиняє адміністративних правопорушень, то він не є суб'єктом адміністративно-деліктних відносин. Громадянин України, що знаходиться за кордоном, може теоретично ні в яких адміністративно-правових відносинах не приймати участі, тобто не бути їх суб'єктом, але, суб'єктом адміністративного права він є, оскільки йому як громадянину адміністративно-правові норми надали комплекс прав і обов'язків.

2. Правовий статус суб'єкта

адміністративних правовідносин і його елементи

Поняття «правовий статус» має широке значення. Латинське слово «status» означає стан, положення. Відповідно