Регулююча функція поділяється на статичну і динамічну. При допомозі статичної функції держава закріплює ті чи інші суспільні відносини. Наприклад, Конституція України закріплює основи державного і суспільного ладу, систему державних органів тощо. Динамічна функція, регулюючи суспільні відносини, разом із тим стимулює розвиток тих чи інших відносин. Наприклад, норми цивільного права не тільки закріплюють форми власності, але і стимулюють роз-виток економічних відносин. Охоронна функція права зво-диться до того, що при допомозі права держава охороняє всі соціальні цінності суспільства.

Право і суспільство.

Право відіграє дуже важливу роль в суспільному житті для особи, держави і суспільства. Якби не існувало права, то в суспільстві була б анархія, безладдя, або стосунки між людь-ми вирішувались би з позиції сили. Мораль і інші соціальні норми поки не можуть замінити нормативно-правові акти, які видаються державою.

При допомозі права держава і суспільство юридичне закріп-люють рівність і рівноправ'я громадян. Право регламентує свободу діяльності і поведінки особи й інших суб'єктів су-спільних відносин. Право регламентує всю систему юридич-них прав, свобод і обов'язків особи, які можна класифікува-ти на 5 груп: фізичні (життєві), особистісні, культурні (гу-манітарні), економічні і політичні. При допомозі права рег-ламентується організація і діяльність суб'єктів економічних відносин — підприємств, кооперативів, фермерських госпо-дарств тощо. Воно регламентує також організацію і функ-ціонування політичних партій, громадських організацій, тру-дових колективів і т.п.

Право в формі правових звичаїв як природне право з'яви-лось задовго до виникнення держави. Разом із тим, право як юридичне явище виникає одночасно із державою на відміну від природного права. З моменту виникнення держава по-чала пристосовувати правові звичаї до нових економічних і політичних відносин і видавати законодавчі акти для регу-лювання нових суспільних відносин.

В своєму походженні, стабільності, недоторканості, в роз-витку, удосконаленні, зміні, авторитетності і престижі пра-во залежить від держави, оскільки державна влада є основ-ним творцем права.

Держава також залежить від права: у своїй організації, по-будові, структурі, вдосконаленні і розвитку. Держава виконує свої завдання і функції, опираючись на систему права і законодавства, так як закони регламентують діяльність держави, її органів і посадових осіб. Держава безпосередньо зв'язана з правом і залежить від нього, і навпаки, система права і законодавства залежить від держави. Цей зв'язок проявляється в правотворчій, правоохоронній і правореалізаційній функціях.

Право і матеріально-суспільні відносини.

Право надзвичайно тісно пов'язано з економікою. З однієї сторони економічні (виборчі) відносини визначають систе-му права і законодавства, з іншої сторони система права і законодавства визначає економічні відносини. При переході до ринкової економіки необхідна нова система права і зако-нодавства. Економіка обумовлює право опосередковано че-рез потреби і інтереси особи, соціальних груп, класів. Право визначає систему економічних відносин тоді, коли відбу-вається перехід від однієї економічної системи до іншої, як це відбувається в багатьох республіках колишнього Радянсь-кого Союзу. Крім того, право може стимулювати, гальмува-ти економічний розвиток, а також нейтрально відноситись до розвитку економічних відносин.

Поділ права на об'єктивне і суб'єктивне має не лише теоре-тичне, а й важливе практичне значення. Воно проявляється в виникненні та реалізації правових відносин.

Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані правом і виражені у взаємних правах та обов'язках суб'єк-тів права, якими можуть бути як громадяни (фізичні особи), так і організації чи установи (юридичні особи).

Правові відносини завжди виступають як відносини між конкретними людьми і характеризуються суворою визначе-ністю взаємної поведінки його учасників, тобто взаємних прав та обов'язків. Відповідним правам одного суб'єкта право-відносин повинні строго відповідати обов'язки іншого суб'єк-та цих відносин.

Правовідносини завжди виникають на основі об'єктивного права між суб'єктами права, тобто між фізичними чи юри-дичними особами, що підлягають одній правовій системі, що діє в певній державі.

Правовідносини мають вольовий характер. Це ідеологічний вид відносин між людьми. Правовідносини безпосередньо пов'язані з волею конкретної особи, котра вступає в конкрет-не правове відношення з іншими суб'єктами або групою людей.

Правовідносини складаються із: суб'єктів права, тобто уча-сників правовідношення; об'єкта правовідношення, тобто кон-кретної речі чи предмета або якогось блага, відносно якого суб'єкти вступають у правове відношення між собою: прав та обов'язків; юридичних фактів. Суб'єктом правовідносин може бути особа правоздатна, тобто носій прав і обов'язків, та дієздатна, тобто здатна своїми діями здійснювати свої права та обов'язки. Правоздатність і дієздатність учасників правових відносин визначаються законом.

Юридичні факти — це передбачені законом обставини, з настанням яких виникає, припиняється або змінюється пра-вовідношення. Такі обставини поділяються на дві групи: дії (обставини), що залежать від волі людини, та події (обстави-ни), що виникають незалежно від волі людини. Чинне в дер-жаві право пов'язане із правосвідомістю. Норми права ство-рюються людьми, в них люди вкладають свої знання, розум і свідомість, тобто уявлення про мету і завдання права, на-слідки його регулятивної діяльності та про способи і ме-тоди регулювання правом відносин між людьми в суспіль-стві. Апелюють норми права теж до свідомості людей. Отже, правосвідомість — свідомість у галузі права, обов'язковий елемент його виникнення, розвитку і функціонування.

Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного пра-ва, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.,

Правосвідомість впливає на процес державотворення, на реалізацію права та виконання його приписів адресата-ми. Правосвідомість, що містить у собі усвідомлення ролі і значення права в суспільстві, значною мірою впливає на фор-мування правової держави