При зіткненні мототранспорту з іншим транспортним засобом механізм травми складається з наступних фаз:

1. Удар тіла об частину зустрічного або попутного транспорту.

2. Відкидання тіла на мотоцикл або падіння на землю.

3. Притиснення тіла до дорожнього покриття частинами транспорту, що зіткнувся.

При ударі тіла об частину транспорту виникають компресійні переломи кісток. При притисненні тіла до, дорожнього покриття частинами транспорту, що зіткнувся, спостерігаються множинні переломи кісток і розриви внутрішніх органів.

При падінні з рухомого мотоцикла можна виділити три фази в механізмі

35

виникнення пошкоджень: 1) удар тіла об частини мототранспорту (іноді виникають пошкодження від притиснення тіла мотоциклом, що впав); 2) удар тіла об дорожнє покриття; 3) ковзання тіла по дорожньому покриттю. [8; 79 с.]

Пошкодження, що виникають в результаті удару об частину мототранспорту, найчастіше локалізуються на передній-внутрішніх поверхнях нижніх кінцівок.

При ударі тіла об дорожнє покриття, як правило, спостерігаються переломи кісток, пошкодження головного мозку. При ковзанні по дорожньому покриттю виникають полосовидні садна і подряпини.

При переїзді колесами мототранспорту через жертву механізм травми наступний: 1) притиснення тіла колесом до дорожнього покриття, 2) ковзання колеса по тілу.

При наїзді мототранспорту на нерухомі предмети механізм травми складається з: 1) удару тіла об перешкоду (нерухомий предмет), 2) відкидання тіла від цього предмету і падіння на землю.

Механізм пошкоджень в атипових випадках складний і виділити окремі фази вельми важко.

Слід відмітити, що не завжди всі фази зберігаються при різних механізмах мотоциклетної травми. Знання механізму пошкодження, їх локалізації дозволяє дати повноцінніший висновок.

Пошкодження пішоходів при наїзді мототранспортом. Наїзд на пішохода є найбільш частою мотоциклетною травмою. Смертельні пошкодження в цих випадках складають близько 13% від загального числа смертельних мотоциклетних травм.

Пошкодження локалізуються в основному в області голови і нижніх кінцівок. Найчастіше в лобовій і потиличній областях зустрічаються рвано-забиті рани, садна або синці. На нижніх кінцівках м'які тканини ушкоджуються в області передньої поверхні колінних суглобів, зовнішньої і передній-задньої поверхонь гомілки і рідше — стегна. Нечасто пошкодження виявляються в області ребрової дуги, крил клубових кісток, на передній стінці живота і на верхніх кінцівках. З кісткових пошкоджень переважають закриті переломи ключиць, остистих

36

відростків поперекових хребців, фаланг пальців рук, довгих трубчастих кісток, ребер, кісток тазу і носа. Найбільш часті переломи кісток нижніх кінцівок, зокрема кісток гомілки. Їх переломи бувають поперечними, косими, подвійними і осколковими; частіше ушкоджуються обидві, рідше — одна кістка гомілки. Переломи стегна бувають косими, осколковими. Рідше ушкоджуються кістки предпліч в середній третині і в типовому місці. При важкій травмі спостерігаються переломи кісток черепа, підоболонкові крововиливи, відкриті переломи довгих трубчастих кісток, розривши тонкого кишечника. Переломи кісток черепа мають вид тріщин або відкритих і закритих осколкових переломів. У ряді випадків виявляються ізольовані тріщини кісток підстави черепа.

Виникають і переломи ребер. Вони бувають односторонніми, зазвичай ушкоджуються 2—4 ребра, рідко більше.

Серед несмертельних пошкоджень у пішоходів також переважає черепно-мозкова травма у поєднанні з травмою нижніх кінцівок. Смертельні пошкодження також характеризуються черепно-мозковою травмою у поєднанні з пошкодженнями м'яких тканин і переломами кісток гомілок, односторонніми переломами ребер, іноді — тазу і ключиць.

Зіткнення мотоцикла з іншим транспортним засобом. Найчастіше водії і пасажири мотоциклів отримують пошкодження при зіткненні з автомашинами, рідше — з іншими транспортними засобами.

Зіткнення мототранспорту з автомашинами. У мотоводіїв при цьому спостерігаються садна і синці на голові і нижніх кінцівках, забиті рани голови, переломи клиновидної кістки, ключиць, ребер, рвано-забиті рани м'яких тканин нижніх кінцівок, закриті переломи довгих трубчастих кісток, лопатки, надколінника. Найчастіше ушкоджуються кістки гомілок (зокрема, лівої), рідше — стегнові кістки і кістки верхніх кінцівок. Нерідко зустрічаються переломи черепа, крововиливи під оболонки і в речовину мозку.

У пасажирів заднього сидіння нерідкі переломи кісток зведення черепа, підоболонкові крововиливи. При зовнішньому огляді зазвичай спостерігаються садно, синці, забиті рани голови і рани м'яких тканин нижніх кінцівок, переломи

37

надколінника, закриті і відкриті переломи кісток гомілок і стегна. Найчастіше ушкоджуються кістки лівого стегна і лівої гомілки. У пасажирів коляски нерідко виникають переломи кісток черепа і закриті переломи ліктьових кісток.

При зіткненні мотоцикла з автомашиною смертельні пошкодження найчастіше отримують мотоводії. Характерною особливістю смертельних пошкоджень є поєднання черепно-мозкової травми з пошкодженнями кінцівок, грудної клітки і органів черевної порожнини. У ряді випадків спостерігаються поєднані пошкодження органів грудної і черевної порожнин або грудної клітки і живота з переломами довгих трубчастих кісток. Ізольована черепно-мозкова травма зустрічається рідко. При цьому частіше виникають переломи кісток лицьового черепа. Майже в половині випадків черепно-мозкова травма поєднується з переломами гомілок, рідше — стегон і верхніх кінцівок. Нерідко одночасно травмується декілька довгих трубчастих кісток. Рідше черепно-мозкова травма поєднується з переломами стегон, розривами легенів, переломами шийного і грудного відділів хребта, грудини, тазу, а також пошкодженням органів черевної порожнини.

Таким чином, при зіткненні мототранспорту з іншим транспортним засобом смертельна травма у мотоводія є комбінованою.

Пошкодження при падінні з мотоцикла. У мотоводіїв пошкодження по локалізації можна розділити на чотири основні групи: 1) пошкодження голови, 2) пошкодження голови, органів грудної клітки і черевної порожнини, 3) пошкодження органів грудної клітки, 4) пошкодження органів черевної порожнини.

При черепно-мозковій травмі часто зустрічаються множинне садно і синці особи, рідше — рвано-забиті рани і синці. Останні нерідко розташовуються в тім'яній і прикордонних з нею областях голови. Локалізація крововиливу в шкіряний-м'язовому клапті голови зазвичай указує на місце її зіткнення з дорожнім покриттям.

В більшості випадків виявляються переломи