Проїзд на дахах вагонів нерідко супроводжується пошкодженнями, розташованими в області потилиці. Забиті рани і переломи кісток зведення черепа своїм великим розміром розташовані горизонтально, відповідно положенню арок мостів і зведень тунелів.

Іноді пошкодження від удару носять характер відбитку якої-небудь виступаючої частини транспорту — гайки, болта, ресори і ін.

Слід завжди пам'ятати, що при залізничній травмі можуть виникати пошкодження, що мають ознаки ран іншого походження: що коле, ріжучого, колячо-ріжучого знаряддя і навіть вогнепальної зброї.

Накладення змащувальних речовин на одязі і тілі має певне діагностичне значення, але не є характерним тільки для залізничної травми. [29; 71-74 с.]

Залізнична травма з відділенням голови або розділен-ням тулуба при відсутності інших пошкоджень найчастіше свідчить про випадки самогубства. У разі такої травми, як удар частинами поїзда, що рухається, найчастіше має місце

48

нещасний випадок.

При здавленні частинами вагонів виникають пошкодження, що характеризуються відривами, розривами, зсувами органів, утворенням травматичних гриж через розриви діафрагми, наявністю множинних переломів ребер, хребта і лопаток. Іноді на шкірі можна виявити відбитки частин вагонів. При падінні з рухомого залізничного транспорту спостерігаються великі по своїй протяжності і масивності пошкодження.

Отже, під залізно-дорожньою травмою слід розуміти комплекс механічних пошкоджень, виникнення яких знаходиться в прямій залежності від руху залізничного транспорту. Класифікувати залізничну травму доцільно за двома ознаками: по видах травми і по характеру пошкоджень на тілі та одязі. По видах травми класифікація може бути наступною: 1) переїзд, 2) удар, 3) падіння, 4) здавлення тіла між частинами транспорту і спорудами, 5) травма усередині вагонів, 6) комбіновані види залізничної травми. Пошкодження на тілі і одязі можна класифікувати на характерні для залізничного транспорту, нехарактерні для залізничного транспорту, але заподіювані його частинами (інші пошкодження) та пошкодження характерні для колісного транспорту.

2.4. Особливості судово – медичного дослідження пошкоджень, які виникають при авіаційній травмі

Незважаючи на величезну кількість заходів, спрямова-них на безпеку в авіації, можливість виникнення пригод, пов'язаних з руйнуванням літальних апаратів і загибеллю членів екіпажів і пасажирів, все ще досить значна.

Авіаційна травма — це пошкодження, які виникають у членів екіпажа і пасажирів в результаті льотної події (авіаційної катастрофи) або заподіюються на землі до зльоту літака (пожежа, травма гвинтами поршневого і турбогвинтового літака, всмоктування в сопло двигуна або пошкодження струменем реактивного двигуна і ін.).

Авіаційна катастрофа супроводжується не тільки руйнуванням літака від

49

удару об землю, але також вибухом і пожежею після удару об землю. У зв'язку з цим однією з особливостей авіаційної травми є утворення комбінованих пошкоджень від дії механічних, термічних, хімічних і інших чинників. Це украй ускладнює дослідження і оцінку пошкоджень. Об'єктами експертного дослідження є трупи або частини трупів членів екіпажа і пасажирів, їх одяг і спеціальне спорядження.

В процесі аварійної ситуації можливі різні руйнування агрегатів і вузлів конструкції літака. Якщо при цьому відбувається вибух і хімічні речовини або гази потраплять в кабіну літака, можливо ще і отруєння. Проте в трупі і його частинах такі речовини можуть виявлятися не тільки як унаслідок отруєння в салоні або кабіні літака до його падіння, але і при атональному, а іноді і при посмертному попаданні отруйних речовин в кров і тканини тіла при ударі об землю і вибуху літака.

Впливаючи на живий організм, вони можуть викликати гіпоксію, порушення гемодинаміки і проникності судин, сприяти виникненню небажаних рефлекторних реакцій і порушенню функцій окремих органів і систем, нарешті, привести до загального отруєння.

Кожний випадок авіаційної катастрофи підлягає ретельному дослідженню з обов'язковим проведенням судово-медичної експертизи трупів загиблих (членів екіпажу і пасажирів) для з'ясування причин і обставин пригоди. Експертиза в цих випадках має свої особливості, пов'язані з численними жертвами.

Залежно від обставин катастрофи виникають різні за ха-рактером пошкодження, які умовно які можна поділити на такі:

травма в середині літака під час польоту;

при покиданні літака, що летить;

в середині літака під час його падіння на землю;

при перебуванні літака на землі.

Численність пошкоджень при авіаційних катастрофах зумовлена великою кількістю чинників.

Динамічні перевантаження на великих швидкостях за-лежно від напряму їх дії

50

можуть призвести до анемії або, навпаки, гіперемії головного мозку з втратою свідомості, порушенням зору, а також спричинити крововиливи в м'які тканини, зміщення внутрішніх органів (серця, печін-ки, шлунка) з порушенням їх функцій. В аварійних ситуа-ціях при різкій посадці літака виникають ударні перевантаження, спрямовані знизу вгору, що призводить до травму-вання поперекового відділу хребта, кісток таза, внутрішніх органів грудної клітки і черевної порожнини.

Такі пошкодження, як переломи верхніх і нижніх кінцівок, компресійні переломи хребта, переломи склепін-ня і основи черепа можуть також виникати внаслідок ударних перевантажень під час катапультування в момент різкого удару великої сили через катапультне крісло в напрямі таз — голова і навпаки.

При катапультуванні і зриві захисного шолома зустріч-ним потоком повітря, при польоті літака на великій швид-кості можуть виникнути розриви кутів рота, відшарування м'яких тканин обличчя від кісток, пошкодження очних яблук, гостре кисневе голодування. З тіла можуть бути зірвані одяг і взуття.

Внаслідок аварійної розгерметизації літака на висоті 8-10 км виникає вибухова декомпресія, що призводить до баротравми легень і ЛОР-органів, ознаками якої є розрив барабанної перетинки, крововиливи в середнє і внутрішнє вухо, які можуть бути показником можливої причини ката-строфи. Під час польоту на значній висоті (19 км і більше) без засобів захисту виникає висотна декомпресія, характерною ознакою якої є пухирці повітря в