18

місці події.

Залізнична травма відбувається зазвичай в результаті нещасного випадку. Проте не виключено і самогубство. Особливості пошкоджень, характерні для самогубства, описані В. П. Ципковским, Л. А. Семененко, А. І. Мухановим.

В. П. Ципковский зустрівся з цікавим випадком подвійного самогубства, коли дві люди одночасно поклали голови на рейки, і вони були відокремлені колесами потягу.

У судово-медичній практиці були випадки вбивства, а потім підкладення мертвого тіла, а іноді навіть ще живого (що агонізує) під колеса потягу з метою симуляції нещасного випадку. Якщо пошкодження наносилося по голові (що спостерігається найчастіше) і був достатній розрив в часі між травмою і переїздом тіла, то симуляцію нещасного випадку дозволяє встановити травматична аспірація крові (Ю. З. Шевців, І. А. Концевич, 1948). [7; 34-52 с.]

Під транспортною травмою розуміють пошкодження, що заподіюються пішоходові, водієві або пасажирові у зв'язку з рухом транспортних засобів.

Особливості транспортної травми визначаються різноманіттям способів її спричинення та складністю механізмів утворення пошкоджень.

Характер пошкоджень залежить від механізму дії сили, її величини, кута і місця удару, а також від площі травматизації тіла. Всі вказані параметри в кожному випадку визначаються конструкцією транспортного засобу, її швидкістю його руху і позою потерпілого, що постраждав у момент події.

Травма, що заподіюється транспортними засобами, складає самостійну групу серед механічних пошкоджень. Відповідно до особливостей пошкоджень, механізмами їх виникнення і типами транспортних засобів прийнято виділяти пошкодження, що заподіюються дорожньо-транспортними засобами, засобами водного транспорту і авіаційну травму. [34; 156 с.]

Отже, для успішнішої боротьби з транспортним травматизмом має значення встановлення механізму і характеру пошкодження: від наїзду, переїзду колесами його, від волочіння або удару і відкидання жертви убік.

Рішення цих питань можливе при детальному дослідженні характеру

19

пошкоджень, що заподіюються транспортом, що і з'явилося темою дисертацій і доповідей на нарадах.

Виступи В. М. Зеленгурова, С. Б. Гольдштейна і інших полягали в аналізі статистичного матеріалу і загальній характеристиці транспортних травм.

Механізм пошкоджень, що виникають від наїзду машини, представлений в доповіді П. Щегольова.

С. І. Христофоров повідомив про можливість визначення механізму травми по характеру переломів ребер. При переїзді, в результаті різкого здавлення грудної клітки, пошкодження — двосторонні і обширні, при наїзді (ударі) вони часто односторонні і менш важкі. С. І. Христофоров дав пояснення механізму виникнення переломів ребер. Так, при ударі переломи ребер утворюються в місці додатку сили, відламки обернені всередину грудної порожнини, можуть ушкоджуватися і легені. При наїзді (здавленні) ребра ламаються далеко від місця додатку сили в області найбільшого згину. [5; 98-99 с.]

А. І. Багбанзаде, вивчивши переломи тазу при автокатастрофах, вважає неможливим по переломах кісток тазу відрізнити переїзд від наїзду або відкидання тіла автомашиною.

При транспортних травмах шофер може виїхати, залишивши жертву на дорозі; у подібних випадках доводиться вирішувати питання про напрям руху ушкоджувального транспортного засобу і про його особливості.

Транспортний травматизм в даний час в нашій країні достатньо високий і має тенденцію до збільшення у міру зростання чисельності транспортних засобів і інтенсивності руху транспортних потоків.

20

РОЗДІЛ 2

Класифікація пошкоджень при транспортних травмах та особливості їх судово – медичного дослідження

Значне збільшення кількості різноманітних транспорт-них засобів останнім часом зумовило почастішання ви-падків транспортного травматизму. Під транспортною травмою розуміють механічні пошкодження, заподіяні зовнішніми або внутрішніми частинами транспорту під час його руху, а також при падінні з транспорту, що рухається.

В судово-медичній практиці транспортні засоби поділя-ють на безрейкові (автомобілі, мотоцикли, тролейбуси, трактори та ін.) і рейкові (поїзди, трамваї).

Залежно від виду транспорту, що спричиняє пошкод-ження, розрізняють автомобільну, мотоциклетну, трактор-ну, гужову, трамвайну, залізничну, авіаційну і травму на водному транспорті.

Спричинення всіх цих видів травм підлягає розсліду-ванню згідно з Кримінальним Кодексом України.

Розслідування дорожньо-транспортних пригод, особливо в разі автомобільної, мотоциклетної, залізничної трав-ми, нерідко становить труднощі, оскільки подія відбу-вається в дуже короткий час, нерідко без свідків, а якщо вони і є, то свідчення їх часто суперечливі, а водій — як зацікавлена особа, нерідко зникає з місця події.

У зв'язку з цим правоохоронні органи ставлять до судо-во-медичної експертизи високі вимоги для з'ясування об-ставин пригоди. [31; 218-219 с.]

2.1. Особливості судово – медичного дослідження пошкоджень при автомобільній травмі

Автомобільна травма — це сукупність пошкоджень, які виникають у водіїв,

21

пасажирів і пішоходів внаслідок руху автотранспортних засобів.

Автомобільна травма є одним з найбільш частих видів судово-медичної експертизи. За статистичними даними, в найбільш технічно розвинених країнах смертність від неї стоїть на третьому місці після серцево-судинних захворювань і раку. У США загибель людей на дорогах носить характер епідемії.

Кількість автомобільних травм багато в чому залежить від інтенсивності і загального потоку автомашин, розвиненості мережі дорогий, а також від засобів, що забезпечують безпеку і організацію руху.

Судово-медична експертиза покликана допомагати судово-слідчим органам в з'ясуванні причин і обставин автодорожніх подій. Останніми роками роль її в цьому значно зросла. Багато автотранспортних подій відбуваються при великих швидкостях руху автомобілів, за короткий проміжок часу і за відсутності свідків. У зв'язку з цим завдання експертизи не можуть обмежуватися встановленням причини смерті і характеру пошкоджень. З метою відтворення обстановки події судово-медичному експертові доводиться вирішувати питання,