В кінці жовтня 1940 італійські частини, розквартировані в Албанії, почали вторгнення до Греції. Проте несподіваний опір греків і зимові холоди, що наступили, трохи не обернулися для італійців поразкою. Таке положення здавалося безвихідним, але в квітні 1941 німці в результаті тритижневої кампанії захопили Афіни. Така ж блискавична військова кампанія незадовго до цього привела до встановлення німецького контролю над Югославією. Італія взяла участь в окупації обох країн, а також розвернула військові дії в Північній Африці. В пустелі між Лівією і Єгиптом розвернулася затяжна позиційна війна. На початку травня 1943 вся Північна Африка була очищена від німецьких і італійських військ. Повітряні атаки союзників тепер були обернуті на Сіцілію і материкову Італію. В липні союзники висадилися на Сіцілії, і через шість тижнів організований опір на острові був зламаний. [5, с.125]

24 липня 1943, після повітряного бомбардування Риму, Велика Рада фашистської партії ухвалила рішення про відставку Муссоліні, і король прийняв на себе верховне командування озброєними силами. Наступного дня диктатор був зміщений і арештований.

Прем'єр-міністром був призначений Маршал П'єтро Бадольйо, який негайно видав декрет про розпуск фашистської партії. У вересні, після вторгнення союзників до Італії, уряд Бадольйо уклав з ними перемир'я, а в жовтні оголосив війну Німеччині. Проте, не дивлячись на усунення Муссоліні, просування союзників на апеннінському п-ові йшло повільними темпами. Німецькі війська займали північну і центральну Італію, і йшли кровопролитні бої на території між Римом і Флоренцією.

4 червня 1944 союзні війська звільнили Рим. Через три місяці вони увійшли до Флоренції, а ще через шість місяців прорвали останню укріплену лінію оборони німців на підступах до долини р. По. На початку травня 1945 німецька армія в Італії капітулювала. Весною і влітку 1944 р. положення республіки Сало погіршувалося. [4, с.97]

4 червня 1944 р. американці вступили до Рима, в серпні - у Флоренцію і рушили на північ Італії. Саме в цей час почалася розправа фашистів з інакомислячими. Весною 1945 р. загони Опору розвернули рішучий наступ.

27 квітня 1945 р. в містечку Донго на півночі Італії невеликий загін партизан зупинив відступаючу німецьку частину. Під час обшуку одного з грузовиків в ньому був знайдений Беніто Муссоліні. В обстановці повної секретності він був знятий з грузовика. На наступний ранок за ним прибув з Мілана посланий командуванням руху Опору полковник Валеріо. Полковник довіз полоненого до села Джуліо ді Метзетро, де розстріляв його. Після смерті тіло Муссоліні на знак ганьби було підвішено вверх ногами.

Висновки

Військові поразки італійської армії на фронті завдали сильного удару італійському фашизму. Правлячі кола Італії, відчуваючи близький крах фашистського режиму, пішли на усунення влади Муссоліні. Двадцять четвертого липня 1943 року Велика рада фашизму звернулася до короля з проханням очолити збройні сили. Наступного дня король доручив формування уряду маршалу Бадольо, а Муссоліні був заарештований.

Уряд на чолі з новим прем'єр-міністром П.Бадольо у вересні 1943 року розпускає фашистські організації ,підписує акт про беззастережну капітуляцію і переходить на бік антигітлерівської коаліції. Північ Італії була відразу окупована гітлерівськими військами; Південь-зайнятий англо-американськими.

Завдяки Руху опору навесні 1945 року уся Італія була звільнена від гітлерівських загарбників. Партії антифашистської коаліції утворили Тимчасовий уряд і домоглися відставки короля Віктора Еммануїла.

Двадцятого березня 1946 року уряд прийняв закон про Установчі збори, які повинні були формуватися за пропорційною виборчою системою. Одночасно з виборами повинен був відбутися референдум з питань про форму правління.

Під час референдуму більшість голосів була подана за республіку. Перемогу на виборах отримали три партії-християнські демократи, соціалісти і комуністи. Двадцять другого грудня 1947 року Установчі збори затвердили Конституцію Італійської Республіки, яка з 1 січня 1948 року набрала сили.

Так закінчилася історія фашистського режиму в Італії - державі, яка тепер стала на новий шлях розвитку, що мав принести свої позитивні результати.

Використана література:

1.Крип'якевич І//Всесвітня історія : У 3 кн. К., 1995.

2. Макарчук В.С/Дсторія держави і права зарубіжних країн. K.,200Q.

3. Страхов М.М//Історія держави і права зарубіжних країн. Харків, 1999.

4. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. К: Вища школа, 1994.

5. Хрестоматія з історія держави і права зарубіжних країн. К.: ІнЮре, 1998. Т. 1-2.

6.Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К : Вентурі, 1994.

7. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія. К., 1995.

8. Всеобщая история государства и права: Учебник / Под ред. проф. К. И. Батыра. - М.: Юристь, 1999. - 456с.

9. Жарков Б.Н. Права человека в современном мире: проблемы и решения. К 40 летию принятия Генеральной Ассамблеей ООН Всеобщей декларации прав человека. - М.: Знание, 1988.-120с.

10. Жуков О.А. История буржуазного права. - М., 1971.- 450с.

11. Загальна декларація прав людини. - Тернопіль: Збруч, 1991.- 50с.

Загальна теорія держави і права: Навч. посібник:/ За ред.В.В. Копейчикова, - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 450с.

12.История государства и права зарубежных стран: Учебник для юридических вузов в 2-х ч. / Под. ред. О.А. Жидкова, Н.А. Крашенинниковой. - М., 1998.-

460С.

13.История государства и права зарубежных стран / Под ред. Галанзьі П.Н., Жидкова О.А. - Л.: Высшая школа, 1969.-320с.

14. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Учебник. - М.: Юрайт,

1997.-380с. И.Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів. - К.: Вентурі,