Учасниками цивільного процесу відповідно до статті 26 ЦПК є сторони (позивач, відповідач), треті особи, представники сторін та третіх осіб. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, відповідно до закону. Визначено права та обов’язки сторін, які беруть участь у справі.

Закріплено коло доказів та вимоги щодо їх належності та допустимості. Такими доказами можуть бути пояснення сторін та третіх осіб, а також їх представників, показання свідків, письмові докази, висновок експерта.

В розділі другому «Наказне провадження» охарактеризовано поняття наказного провадження, визначено сторони, встановлено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, форму і зміст заяви про видачу судового наказу, порядок розгляду заяви та зміст судового наказу.

Розділ третій є основою для позовного провадження. В ньому закріплені положення про підсудність справ, порядок пред’явлення позову, відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду, судовий розгляд, фіксування цивільного процесу, зупинення і закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, характеристику і види судових рішень, заочний розгляд справи.

Окреме провадження аналізується у розділі четвертому. Відповідно до якого окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою;

усиновлення;

встановлення фактів, що мають юридичне значення;

відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;

передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

визнання спадщини відумерлою;

надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

обов’язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу;

розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичних та юридичних осіб.

В розділі п’ятому «Перегляд судових рішень» містяться норми про апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження у зв’язку з винятковими обставинами, провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.[2]

Порядок виконання судових рішень, звернення судових рішень до виконання, відстрочки і розстрочки виконання, зміни, встановлення способу і порядку виконання, вирішення питання про поворот виконання, особливості повороту виконання в окремих категоріях справ відображено у розділі шостому «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень по цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

Судовий контроль за виконанням судових рішень висвітлено у розділі сьомому ЦПК, а зокрема право на звернення із скаргою до суду, розгляд скарги, судове рішення за скаргою і т. д.

Розділ восьмий закріплює норми про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, який містить такі глави : визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню; визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

У розділі дев’ятому говориться про порядок відновлення втраченого провадження, зміст заяви про відновлення втраченого провадження, розгляд такої справи, судові рішення у відповідних справах.

Права та обов’язки третіх осіб, позови до іноземних держав та міжнародних організацій, підсудність судам України справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном зафіксовано у розділі десятому ЦПК.[8]

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» визначає загальні умови вступу в законну силу ЦПК, перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність чи до яких необхідно внести зміни, а також регулює інші питання, пов’язані з введенням ЦПК в законну силу.

2.3. Закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Згідно з Законом України «Про судоустрій України»Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами.[7]

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та законом про Конституційний Суд України.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.