Міжнародне право виконує в міжнародних відносинах координуючу функцію. За допомогою його норм держави встановлюють загальноприйняттні стандарти поведінки в найрізноманітніших галузях відносин.

Регулююча функція міжнародного права виявляється в прийнятті державами вердо встановлених норм поведінки, при відсутності яких стає неможливим спільне існування та функціонування, відносини.

Міжнародне право містить норми, які спонукають держави слідувати певним правилам поведінки, в яких концентрується забезпечуюча функція міжнародного права.

Також в міжнародному праві створилися механізми, важелі, які захищають законні інтереси держав та здійснюють охоронну функцію міжнародного права.

Особливістю М. П. Є те, щов міжнародних відносинах не існує наддержавних механізмів примусу. В разі необхідності держави самі колективно забезпечують підтримання міжнародного порядку.

Рзглянемо ж, що яаляє собою міжнаролне право, з яким пов”язана активна роль права в наближенні України до інших держав, детальніше.

Міжнародне право виникає під час завершення родоплемінних відносин. Внаслідок цього вже формувалися відносини між племенами, та родами, які отримали закріплення в звичаях, як найперших джерелах та формах вираження права. З часом такі відносини, регульовані звичаєм перетворилися на міжнародне право. В такому вигляді право було слабо розвиненим, воно не мало чіткої системи, хоча вже тоді роди та племена вели між собою війни, а отже посилали один до одного представників, здійснювали товарообмін, “укладали” “угоди”. Таким чином можна простежити вже паростки норм права: війни та миру, посольського права, права угод тощо...

Отже виникають держави і вже на базі зародків права виникає і “міжнародне” (поки ще в лапках) право. В Стародавньому Римі, батька права, виникає Ius Gentium - право народів, міжнородне право. Таке правао являє собою сукупність норм, які регулювали відносини з приводу ведення війн, заснування імперій, розподілу власності, встановлення кордонів, побудови будівель, торгівлі, угод купівлі - продажу. “Право народів” регулювало як державні так і міждержавні відносини, але зпочатку не було затвердженого розподілу на внутрішнє та зовнішнє право. З появою вищезазначеного розподілу права, з”являється міжнародне право. Цьому подальшому розподілу сприяв розподіл відносин на державні та міждержавні. Другі в свою чергу були зумовлені: міжнародним розподілом праці, об”єднанням зусиль держав для вирішення спільних проблем характеру політичного, економічного, воєнного та демографічна ситуація, час становлення, формування та розвитку держав, рівень знань, ступінь розвитку комунікаійних зв”зків, ремесел, промисловості, сільського господарства, релігії, ідеології, культури, військового потенціала...

Історія має свою періодизацію, яка в значній мірі є умовною. Періодизацію розвитку міжнародного права, умовно, можна поділити на чотири періоди, виділені на основі суспільно - економічних формацій ????? ???????? ?????????????? ? ????? ???? ????????????? ?????? , ??? ????????????????? ?? ??????? ??????? ????, ??? ??? ????? ????????, ???????? ????????? ???????? ???? ? ??????? ??????????? ???? ???????????? ??????. (формаційний підхід), та перехідними етапами від однієї формації до іншої. В основі кожної формації лежить певний спосіб виробництва, тобто пануючим критерієм є виробничі відносини та спосіб виробництва. Також суспільно - економічна формація охоплює і відповідну надбудову (державу, право, міжнародне право, мораль, свідомість, правосвідомість, науку, тип сім”ї, буття та ін.)

Виходячи з цього, утворюються наступна періодизація історії міжнародного права:

а) Міжнародне право давнього періоду

Міжнародне право почало складатися на Близькому Сході. Саме там в 4 тис. до н. е. утворилися давні держави, в процесі взаємодії між якими, і формувалися перші міждержавні правові норми.

Найдавнішим міжнародно - правовим актом вважається договір, укладений між правителями месопотамських міст Лагаш та Умма в 3100 році до н. е. Договір фіксував державний кордон та його недоторканість. Згідно цієї угоди, суперечності повинні були розв”язуватися мирним шляхом на основі арбітражу. Обов”язковість виконання гарантувалася клятвами Богам.

Ще одним з перших договорів є договір хеттського царя Хаттушиля ІІІ з єгипетським фараоном Рамзесом ІІ. Цей договір містив в собімір та братерство обох народів, взаємопідтримку одного одним у війні проти загарбників та видачу рабів - втікачів.

В період зародження норм міжнародного права його суб”єктами в Стародавньому Єгипті були фараони, царі, та інші правителі, що було обумовлено формами держав. В Індії ж взагалі не було рівності суб”єктів міжнародного права. Внаслідок цього з”явився інститут визнання, і держава, яка отримувала такий інститут, визнавалася незалежною у внутрішніх та зовнішніх справах. В Стародавній Греції суб”єктом міжнародного права був кожний поліс, оскільки це були міста - держави, які володіли виключною автономією. Поліс мав право вести дипломатичні стосунки, оголошувати війну та укладати мир.

Головним засобом ведення зовнішньої політики були війни. В Єгипті під час війни панувало юридично необмежене свавілля. Переможені та їх власність, як здобич, переходили до власності переможця. В Індії звичаї та права війни були найбільш розвиненими, вони були закріплені в законах “Ману” та “Артхашастра”. Але якщо війна і рахувалася за правомірну дію, вона всеж не вважалася бажаною. Саме в Індії виникли перші юридичні правила про ведення війнина морі. Аналогічно складалися норми в Китаї , але вони мали свою специфіку. Принцип “поїдання земель сусідів” отримав тут найрозповсюдженіше використання.

Стосовно Греції, вона сприймала війну як боротьбу всьіх громадян одного поліса з усіма громадянами