в) Класичне міжнародне право

Новий етап міжнародного права був спричинений бупжуазними революціями та громадянськими війнами (1642-1649 рр.).Такі міжнародні стосунки призвели до якісної зміни міжнародного права.

Підписаний 24 жовтня 1648 р. Вестфальський трактат сфорулював нові міжнародно - правові принципи, які стали домінуючими майже на два наступних століття. Такі принципи, як політична рівновага, незалежна світська влада (від духовної влади), рівність держав, підготували інтенсивного перехід до подальшого розвитку міжнародного права. Також була сформульована декларативна теорія визнання, застосування колективних санкцій проти агресорів, мирні засоби вирішення спорів, зміни в правовий режим річок, трансформація статусу консулів і т.д.

Отже, система юридичних принципів та норм, що поступово склалися з 1648 по 1919 р. та регулювали відношення держав цієї історичної епохи, називається Класичним міжнародним правом. Він номить такі основні принципи:

Міжнародному праву не були широко відомі демократичні принципи. Такими принципами були народний суверенітет, суверенна рівність держав, невтручання у внутрішні справи держав, територіальний скверенітет, принцип взаємності, свободи річкового торгівельного судоплавства. Також проголошувалося право політичних емігрантів на притулок, борців за свободу, з”вляєтться національний режим, згідно з яким права іноземних громадян прирівнювалися до прав громадян даної країни.

При капіталістичному укладі демократичні принипи стають його невід”ємною частиною та відображаються в Декларації незалежності США 1776 р., актах Французької революції 1789р. - Декларація прав людини та громадянина 1789 р., Декларація міжнародного права 1795 р., Конституція 1791 і 1793 рр.

Все більшого впливу набирає договір. Він стає основним на рівні із звичаєм, а згодом і головним джерелом міжнародного права. Структура договорів мала таний вигляд: преамбула, основні положення та заключна частина. Часто додаються додатки до договорів. Як правило оформлення текстів міжнародних договорів, отримує всезагальне визнання альтернат. Двосторонні угоди були складені на мовах обох сторін, а багатосторонні - на французькій, пізніше, на англійській мовах.

Строки укладених угод були різноманітні. Можливою була пролонгація (подовження терміну). Основними способами забезпечення договорів були міжнародні гарантії та поручительства. Виникає також інститут оговорое, що пов”язано з багатосторонніми угодами. Оговорки мали односторонній характер та створювалися як при підписанні договора так і при його ратифікації.

В цей пероіод в якості найважливішого елемента міжнародної правосуб”єктності залишалося право держав на війну. Засудження війни носило лише моральний характер, але не юридичний. Як і раніше війна припиняла дію всіх договорів між державами - учасниками війни. Але були вчинені певні дії щодо гуманізації законодавства. Женевська конвенція 1864 р. про режим хворих та поранених, Петербурзька декларація 1868 р. про заборону використання розривних пуль, Брюсельська конвенція про закони та звичаї війни суходолом 1874 р., Гаагські конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907 рр. Декларували, що воюючи сторони повинні піклуватися про хворих та поранених ворога. Забороняли отруйну зброю та засоби, які спричиняли надвеликі страждання. Було обмежене коло предметів військової контрабанди, встановлені правила забезпечення нейтральної торгівлі.

Також ускладнюється кількість та зміст консульських конвенцій. Угоди епохи капіталізму стають відкритими та передбачають можливість приєднання до них інших держав.

Широко були розповсюджені договори про арбітраж по загальним та окремим суперечкам. З”явився досвідчений російський юрист - міжнародник Ф. Ф. Мартенс, Який був суперарбітром у Паризькому міжнародному третейському трибуналі 1899 р. Ф. Ф. Мартенс запропонував правила процедури для трибунали, які були згодом закріплені Гаагською конвенцією 1899 р. “Про мирне вирішення міжнародних суперечок”.

Наприкінці ХІХ століття міжнародне право стало необхідним регулятором міждержавних відносин. Був закріплений значний нормативний матеріал та закладені основи міжнародної свідомості. Алде події першої світової війни викликали новий етап розвитку міжнородних відносин, який отримав назву Міжнародне право ХХ століття.

Відлік нового міжнародного права ХХ століття починається з Версальського договора 1919 р. Важливою складовою також став Паризький мирний договір 1928 р., який заборонив війну як засіб ведення національної політики. Перемога країн Антанти та юридичні рішення Тегеранської, Ялтинської та Потсьдамської конференцій, Устав ООН та Нюрнберзький процес завершили становлення нового історичного типу міжнордного права.

Характерними рисами цього типу міжнородного права є: антивоєнна спрямованість, антиколоніальна сутність, значне кількісне зростання договірних норм, пререродження галузей міжнародного права (суб”єкти міжнародного права, міжнародно - правова відповідальність, морське право, право зовнішніх зносин, міжнародних договорів та ін.); також з”являються , обумовлені научно - технічною революцією, нові галузі (право міжнародної безпеки, космічне право, економічне, екологічне, права людини та ін.); характерне такоє різке розширення просторової сфери дії міжнародного права.

Однією з головних подій даного періоду було підписання Паризького договору про відмову від війни, як засобу національної політики 26 серпня 1928 р - Пакт Бріана-Келлога. Війна була юридично заборонена, в міжнародному праві. Підтвердження дії Пакту виявилося в Нюрнберзькому процесі. В ньому відмічалося, що “війна для вирішення міжнародних протиріч, застосована в якості інструмента національної політики, вочевидь являє собою агресивну війну". "Агресивна війна є злочином проти всього людства, який спричиняє відповідальність по міжнародному праву”.

Поступово міжнародне право увібрало в себе ідею ідею права народів на самовизначення, яка втілювалася за допомогою Декларації про звільнену Європу (лютий 1945 р.). Декларація проголошувала право народів на “вільне встановлення суспільного ладу та форми правління в своїх країнах”.Також цей принцип можна простежити в статті 1 Уставу ООН. Важливу роль відіграли Декларація про надання