Але виходячи з того, що хтось намагається, і деякі виграють справи в Європейському Суді, в нього можна звертатись.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства, і відповідно всі права, гарантовані Конвенцією, мають використовуватись в судовій практиці національних судів. Ст.10 є найбільш вживаною. Це пояснюється двома причинами. Перша-законодавство України не в повній мірі відповідає стандартам, проголошеним Європейським судом з приводу свободи слова. Стандарти Європейського суду є більш демократичними. У зв'язку з цим показником більш демократичного підходу судді до того чи іншого питання, є використання Конвенції. По-друге, ст. 10 є найбільш вживаною у зв'язку із тим, що вона є найбільш знайомою для суддів. Завдяки Раді Європи були проведені семінари для всіх суддів, як використовувати в своїй практиці цю статтю і прецеденти Європейського суду. В середньому семінарами було охоплено близько 500 суддів з усієї України. Щодо конкретних прикладів, є суддя, заступник голови апеляційного суду Миколаївської області Василь Паліюк, який у своїй практиці постійно використовує ст. 10 разом з прецедентною базою Європейського суду, якою він володіє абсолютно вільно. Європейський суд частіше за все стає на бік журналістів, оскільки вважає пресу " вартовим псом демократії".

Список використаної літератури:

Нормативно-правові акти:

Конституція України К.:”Юрінком”, 2003

ЕЕвропейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод. ГГосударство и право. М., 1993, № 4;

Закон України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних суддів” від 29 листопада 2001 р.№ 2860-III

Основні джерела:

Бойко М. Д. Тоудове право України К.:”Олан”, 2002. – 335с.

М.Дженіс,Р.Кей,Е.Бредлі Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. К.:”АртЕк”, 1997.-624с

Татам Алан Право Європейського союзу.-К.:”Абрис”, 1998-424с.

Энтин Л.М. Европейское право-М.: Норма, 2004. – 720с.

Опришко В.Ф., Омельченко А.С. Право Європейського союзу. К. 2002

Тимченко Л.Д. «Международное право».

Крылов Н. Б. «Правотворческая деятельность международных организаций».

Топорнин Б.М. «Европейские общества: права и институты»

Гренендейк К. Применение права#S Европейского Сообщества в странах-членах ЕС: на примере допуска к государственной службе. Вестник МГУ. Сер.11 "Право", 1996, № 2;

Европейская интеграция: правовые проблемы. Книга 1. /Ред. кол.: Б.Н. Топорнин, А.И. Ковлер, М.М. Славин, И.С. Крылова. М., 1992;

Европейский Парламент /Cост. В. Смирнова; Генеральной дирекцией#S информации и общественных связей Европейского Парламента. Страсбург, 1993;

Крылова Е.С. Европейский парламент (правовой статус). М., 1987;

Маклаков В.В. Европейские сообщества и права человека#S. М., 1993;

Топорнин Б.Н. Европейские Сообщества: право и институты (динамика развития). М., 1992;

Энтин М. Л. Международные гарантии прав человека. Практика Совета Европы. М., 1992.

Энтин М.Л. Суд Европейских сообществ: правовые формы обеспечения западноевропейской интеграции. М., 1997;

Юмашев Ю.М. пПравовое регулирование#S прямых иностранных капиталовложений в ЕЭС. М., 1988;

Додаткові джерела: