Підконтрольність і підзвітність Кабіне-ту Міністрів України Верховній Раді Укра-їни реалізується через затвердження Дер-жавного бюджету України та внесення змін до нього, організацію контролю за вико-нанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Верховна Рада розглядає та приймає рішення щодо схвалення Прог-рами діяльності Кабінету Міністрів, дає згоду на призначення Президентом Прем'єр-міністра, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів. Вона за пропозицією не менш як однієї третини її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю конституційного складу Верховної Ради.

Повноваження Кабінету Міністрів.

Конституція України визначає більшість повноважень Кабінету Міністрів України. До його відання належать:

1. Забезпечення державного суверені-тету й економічної самостійносі України, здійснення внутрішньої й зовнішньої політикн держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента Ук-раїни. Щодо забезпечення державного су-веренітету й економічної самостійності Ук-раїни, здійснення внутрішньої й зовніш-ньої політики слід зауважити, що цей на-прям діяльності Кабінету Міністрів підпо-рядковується Президентові, який відповід-но до ст. 106 Конституції теж має повнова-ження в цій сфері.

2. Вживання заходів щодо забезпечен-ня прав і свобод людини і громадянина. Це завдання покладається на всі гілки вла-ди в Україні. Вимоги, що висуваються в цій сфері до діяльності Кабінету Мініст-рів, структур, що ним очолюються, безпосе-редньо пов'язані сьогодні зі змінами якості життя населення. Координуючи діяльність підвідомчих міністерств і відомств, Кабінет Міністрів визначає ступінь їхньої відпові-дальності за проведення в життя соціальної політики, необхідні для цього функції й повноваження.

3. Розробка і здійснення загальнодер-жавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного роз-витку України. Забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та по-даткової політики; політики у сферах пра-ці й зайнятості населення, соціального за-хисту, освіти, науки й культури, охорони природи, екологічної безпеки та природо-користування.

В усіх перелічених сферах (як бачимо, дуже суспільне важливих та різноманіт-них) Кабінет Міністрів України має роз-робити і втілити в життя єдину (загально-державну) політику. Так, у сфері культури на нього покладаються завдання охорони культурної спадщини народностей і націй і України, розвитку загальнонародної культури, стимулювання її багатоманітності, формування комплексної системи підтрим-ки культури, її творців, їхніх професійних об'єднань; у сфері освіти - реалізації прог-рами розвитку освіти, підвищення ефек-тивності використання її потенціалу, зміц-нення її матеріальної бази та соціального захисту тощо.

4. Забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управ-ління об'єктами державної власності від-повідно до закону. Конституційне закріп-лення положення про необхідність забезпе-чення рівних умов розвитку всіх форм власності пояснюється надзвичайною рол-лю цього чинника в побудові ринкової еко-номіки. Управління ж державною влас-ністю е одним з головних повноважень Ка-бінету Міністрів України. Коло об'єктів, що належать до державної власності, ви-значається різними законодавчими актами, і насамперед Конституцією України. Згідно зі ст. 13 Конституції земля, її надра, атмос-ферне повітря, водні та інші природні ре-сурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континен-тального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права влас-ності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи держав-ної влади та місцевого самоврядування.

5. Розробка проекту закону про Дер-жавний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Ра-дою України Державного бюджету Укра-їни, подання Верховній Раді України звіту про його виконання. Це конституційне по-ложення визначає роль Кабінету Міністрів України в організації бюджету, тобто в рег-ламентованій законом діяльності органів державної влади щодо його складання, роз-гляду, затвердження й виконання.

Кабінет Міністрів не пізніше 15 вересня кожного року подає Верховній Раді проект закону про Державний бюджет на наступ-ний рік. Разом із проектом закону пода-ється доповідь про хід виконання Держав-ного бюджету поточного року. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - в інший період. По закінченні цього строку Кабінет Мініст-рів подає до Верховної Ради звіт про вико-нання Державного бюджету. Поданий звіт оприлюднюється.

До найважливіших проблем у сфері дер-жавного бюджету, що вирішуються Кабі-нетом Міністрів України, належать скоро-чення дефіциту бюджету, попередження неконтрольованого зростання витрат бюд-жету, зміцнення його прибуткової частини та посилення соціальної спрямованості ви-трат.

Забезпечуючи розробку й прийняття бюджету, Кабінет Міністрів України вза-ємодіє із Центральним банком України, спирається на Міністерство фінансів та ін-ші центральні й місцеві органи виконавчої влади. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахун-кова палата.

6. Здійснення заходів щодо забезпечен-ня обороноздатності й національної без-пеки України, громадського порядку, бо-ротьби зі злочинністю. Ідеться про систему політичних, економічних, соціальних та правових заходів, спрямованих на поперед-ження, припинення та ліквідацію зов-нішніх і внутрішніх загроз розвиткові суспільства й держави. Діяльність Ка-бінету Міністрів України у сфері національ-ної безпеки й оборони підпорядкована Раді національної безпеки й оборони, яка у від-повідності до ст. 107 Конституції України створена при Президентові України.

7. Організація і забезпечення здійснен-ня зовнішньоекономічної діяльності Ук-раїни, митної справи. Нагадаємо, що зов-нішньоекономічна діяльність - це нала-годження міжнародного економічного спів-робітництва, торгівлі, кредитування і т.д., а митна справа - організація зборів, які стягує держава за перевезення вантажів че-рез її кордон, а також за користування для цього шляхами, мостами, портовими спо-рудами