ЗМІСТ

ВСТУП

Юридичною підставою застосування певного режиму майна може бути закон держави або шлюбний договір (контракт).

За шлюбним договором подружжю надається можливість урегулювати майнові відносини на свій погляд. У ньому може визначатися статус дошлюбного, шлюбного майна подружжя та його поділ у разі розлучення. В державах “сім’ї загального права” роль шлюбного договору відіграє інститут довірної власності (траст). [4]

Законодавство багатьох держав передбачає порядок укладення шлюбного договору. Зазвичай для нього обов’язковою є присутність обох сторін і нотаріальне посвідченя їхніх підписів (ст. 1410 Цивільного зводу Німеччини). Інколи допускається присутність представників сторін (ст. 1294 Цивільного кодексу Франції). У державах, де відсутній лежальний режим майна, подружжя обов’язково укладає шлюбний контракт. [2]

ПРАВО НА УКЛАДЕННЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подруж-жям.

2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлю-бу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна пись-мова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нота-ріусом.

1. Стаття 92 СК розвиває положення статті 9 СК щодо дого-вірного регулювання сімейних відносин. Ідея договірного регулювання майнових відносин між подружжям визрівала давно, хоча громадська думка загалом не сприймала її. Вод-ночас беззастережне правило статті 22 КпШС — «майно, на-жите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю» — не влаштовувало багатьох.

У 1992 р. Кодекс про шлюб та сім’ю 1969 р. було доповнено статтею 271 «Право подружжя на укладення шлюбного конт-ракту». Однак ця стаття не вирішила проблеми, а лише роз-почала вирішення її, водночас вона була неоднозначно витлу-мачена, що стало додатковою перепоною на шляху її застосу-вання.

Порядок укладення шлюбного контракту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. за № 457, остаточно заплутав ситуацію.

Глава «Шлюбний договір» забезпечує набагато повніше і точніше правове регулювання. Відбулася й українізація прав-ничої термінології: «договір», а не «контракт».

2. У статті 271 КпШС право на укладення шлюбного конт-ракту було надано особам, «які беруть шлюб». Отже, мова йшла про тих, хто подав заяву про реєстрацію шлюбу, тобто про наречених. Тому ті, які уже перебували у шлюбі, права укласти шлюбний контракт не мали. Право на укладення шлюбного договору у статті 92 СК надано не лише нареченим, а й тим, хто уже давно перебуває у шлюбі.

3. Якщо шлюб реєструється з неповнолітньою особою (тоб-то у віці від 14 до 18 років), на укладення з нею шлюбного до-говору потрібна згода батьків або піклувальника. Батьки, піклувальник можуть протестувати як проти шлюбного дого-вору взагалі, так і проти його умов. Відмова батьків чи піклу-вальника дати згоду на укладення шлюбного договору може бути оскаржена до суду.

ЗМІСТ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обо-в’язки.

2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відно-сини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

5. За шлюбним договором не може передаватися у влас-ність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

1. За статтею 271 КпШС особи могли укласти угоду щодо вирішення питань життя сім’ї, у якій передбачити майнові права та обов’язки подружжя.

Попри певну неточність формулювань, можна було ствер-джувати, що у цій угоді мають регулюватися не всі питання життя сім’ї, а лише ті, які стосуються майнової сфери подруж-ніх відносин. Однак у Порядку укладення шлюбного конт-ракту сфера дії шлюбного договору була розширена: у шлюб-ному контракті «можуть також передбачатися не майнові, моральні або особисті зобов’язання». Викликав подив не ли-ше перелік цих зобов’язань, а й те, що у примірному зразку шлюбного контракту, затвердженому Міністерством юстиції України, невиконання чоловіком обов'язку забезпечити про-тягом 5 років сім'ю окремою квартирою було названо підста-вою для розірвання шлюбу, і те, «що обов'язковою умовою при укладенні шлюбного контракту є вибір прізвища чоло-віка спільним прізвищем подружжя».

2. Шлюбний договір може надавати відповідні майнові права не лише дружині чи чоловікові, а й їхнім дітям та ін-шим родичам. Тобто шлюбний договір може мати елементи договору на користь третьої особи.

3. Відповідно до статті 271 КпШС умови шлюбного контрак-ту не могли погіршувати становище будь-кого з подружжя, порівняно з законодавством України. Цією нормою була пі-дірвана сама ідея запровадження інституту шлюбного догово-ру. Адже закріплення в шлюбному контракті нерівності час-ток у майні, набутому за час шлюбу, було нічим іншим, як са-ме погіршенням становища одного з подружжя.

У частині четвертій статті 93 СК заборонені лише такі умо-ви шлюбного договору, які ставили б одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Отже, умови цього договору можуть погіршити становище одного з по-дружжя, порівняно з тим, що є у законі, але тільки до певної межі.

4. У шлюбний договір не можуть бути включені умови, які суперечать правам дитини. Шлюбним договором може бути визначене передання дитині у користування житлового при-міщення, іншого майна,