У шлюбному договорі той, з ким проживає дитина, не мо-же відмовитися від права на примусове стягнення аліментів на неї.

5. Порядок укладення шлюбного контракту передбачив мо-жливість передачі за цим договором права власності на неру-хомість. Ця новела, яка до порядку укладення шлюбного кон-тракту не мала жодного відношення і тим засвідчила пере-більшення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень, викликала додаткову плутанину. Для виправлення ситуації у частині четвертій статті 93 СК записана інша за змістом нор-ма. Якщо, наприклад, чоловік бажає подарувати дружині жилий будинок, це має бути оформлене договором дарування і не може бути однією з умов шлюбного договору.

Оскільки шлюбний договір є актом вільного волевиявлен-ня, сторони можуть включити до нього інші умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у статті 7 цього Кодексу.

6. Незважаючи на певні психологічні, емоційні застере-ження, шлюбний договір виконує важливу виховну, дисцип-лінуючу функцію, а тому розширення практики його укла-дення заслуговує на підтримку.

Якщо, наприклад, у договорі зазначено, що у разі зловжи-вання алкоголем чи небажання брати участь у веденні домаш-нього господарства чоловік буде позбавлений права на прожи-вання в помешканні дружини, така неприємна перспектива стимулюватиме його до належної поведінки в сім’ї.

ФОРМА ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

1. Закон вимагає письмової форми шлюбного договору і по-свідчення його нотаріусом. Жодна інша службова чи посадова особа посвідчити такий договір в Україні не може.

Правда, слід мати на увазі, що такі жорсткі умови шлюб-ного договору чоловік може не прийняти, відмовившись вза-галі від шлюбу.

2. Стаття 94 СК не визначає наслідків недотримання вимо-ги про нотаріальне посвідчення договору. У цій ситуації під-лягатиме субсидіарному застосуванню стаття 220 Цивільного кодексу України.

ПОЧАТОК ДІЇ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлю-бу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.

2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він на-бирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

1. Момент укладення шлюбного договору і початок його дії можуть не співпадати. Не виключено, що початок дії шлюб-ного договору або частини його умов сторони можуть пов’яза-ти із відкладальною обставиною.

Відкладальною обставиною є та, щодо якої наперед невідо-мо, настане вона чи ні. До настання відкладальної обставини весь договір або його частини наче дрімають. Як тільки вона настане, права та обов'язки за договором розпочинають свою дію в повному обсязі. Такою відкладальною умовою може бу-ти розірвання шлюбу, окреме проживання тощо.

Іноді особливість шлюбного договору може полягати саме в тому, що його дія має розпочатися лише у разі розірвання шлюбу.

СТРОК ДІЇ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. У шлюбному договорі може бути встановлено загаль-ний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків.

2. У шлюбному договорі може бути встановлена чин-ність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

1. Як правило, сторони не визначають тривалості шлюбно-го договору, хоча можуть домовитися і про це. Сторони мо-жуть визначити тривалість певного майнового права, наприк-лад, строк проживання у помешканні дружини чи чоловіка після розірвання шлюбу або строк чинності права на аліменти одного з них.

2. Шлюбний договір припиняється у разі смерті одного з подружжя. Та умова шлюбного договору, за якою надається дружині чи чоловікові право довічного проживання в помеш-канні (тобто особистий сервітут), накладає відповідний обо-в’язок на спадкоємця померлого.

ВИЗНАЧЕННЯ У ШЛЮБНОМУ ДОГОВОРІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ МАЙНА

1. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарова-ного подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

2. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цьо-го Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

3. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

4. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.

5. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

1. Частина перша цієї статті була зумовлена потребами су-дової практики. У численних спорах про поділ майна, при-дбаного за час шлюбу, фігурувала одна і та ж обставина: одна із сторін заявляла, що вклала у його придбання свої кошти чи кошти батьків, але не мала достатніх доказів на підтверджен-ня цієї обставини, або кошти, інші речі були подаровані на ве-сіллі не подружжю, а саме їй.

Для полегшення вирішення подібних конфліктів у шлюб-ному договорі може бути, наприклад, зафіксовано, що дружи-на передає на потреби сім’ї певну грошову суму. Ця обставина може бути використана в майбутньому як доказ при визна-ченні частки кожного із подружжя у майні, набутому за час шлюбу.

2. Основне призначення шлюбного договору дуже часто по-лягає у нівелюванні (скасуванні, пом’якшенні) положення статті 60 цього Кодексу, якою встановлене загальне правило: майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. Беззастережна дія цього правила часто не відповідає інтересам підприємця, який є суб’єктом різно-манітних ризиків.

За допомогою шлюбного договору може бути знайдено справедливе вирішення проблеми. Таких рішень може бути кілька: вважати майно спільною частковою власністю, з ви-значенням для чоловіка, наприклад, 3/4, а для дружини — 1/4; вважати особистою власністю кожного те, що набуте за його