При розгляді питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення суддя може одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди.

В результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя може використати до порушника одну з наступних мір стягнення: штраф, виправні роботи з утриманням до двацяти процентів заробітку в дохід держаіви, адміністративний арешт на термін до п"ятнадцяти діб.

Арешт є вийнятковою мірою покарання і може використовуватись за окремі види правопорушень: за дрібне хуліганство, за злісну непокору законному розпорядженню працівника міліції при виконанні службового обов"язку, вживання алкогольних напоїв у громадських місцях. Він повинен назначатись тоді, коли по обставинам здійснення правопорушення і наявності даних про особу порушника застосування інших мір буде недостатнім.

При накладанні стягнення суддя повинен враховувати не тільки характер здійсненого правопорушення і особистість правопорушника, але й обставини, що пом"якшують і обтяжують відповідальність.

До обставин, що пом"якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відносяться: 1) чистосердечне розкаювання винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або причиненої шкоди; 3) здійснення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих або сімейних обставин; 4) здійснення правопорушення неповнолітнім; 5) здійснення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, що має дитину у віці до одного року.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, пизнаються: 1) продовження протиправної поведінки, недивлячись на вимоги уповноважених на то осіб припинити їх; 2) повторне на протязі року здійснення однорідного правопорушення, за яке особа вже притягувалась до адміністративної відповідальності; здійснення правопорушення особою, що раніше скоїла злочин; 3) втягнення неповнолітнього у правопорушення; 4) здійснення правопорушення групою осіб; 5) здійснення правопорушення в умовах стихійного лиха або при інших надзвичайних обставинах; 6) здійснення правопорушення в стані сп"яніння.

4. Судова практика по справам про хуліганство.

В практиці застосування судами законодавства про відповідальність за хуліганство все ще є недостатки, які знижують ефективність боротьби з цими правопорушеннями.

Суди не завжди надають еобхідне значення дослідженню причин і умов, які сприяють хуліганству, і прийняттю конкрктних засобів, направлени на їх знешкодження; в ряді випадків не реагують на наявність в ліяльності посадових осіб і громадських організацій серйозних недоліків, які сприяють хуліганським проявам, в тому числі, пимиреного відношення до фактів п"янства, на грунті якого часто здійснюються ці порушення.

Багато судів не дотримуються вимогзакона про назначення покарання з врахуванням характера і степені суспільної небезпеки здійсненого порушення, обставини справи і особистості винного.

Призначаючи покарання особам, вперше засудженим до позбалення волі, суди не в всіх випадках обговорюють питання про можливість застосування до них умовно засудження з обов"язковим притягненням до праці.

Застосовуючи засоби адміністративних стягнень до осіб, які здійснили дрібне хуліганство, суди недооціннють виховної ролі трудових колективів, неоправдано рідко застосовують до правопорушників виправні роботи, в більшості випадків застосовуючи до виноватих арешт.

Розглядуючи справи про хуліганство неповнолітніх, деякі суди не враховують, ща волі в відношенні підростків повинно назначатися при умові, якщо інші засоби впливу являються недостатніми.

Суди майже не засосовують примусові засоби медичного характеру до хуліганів, які потребують лікування від алкоголізма і наркоманії.

З метою вилучення недоліків і подальшого покращеного і дальшого покращення судової практики по розгляду справ про хуліганство Пленум Верховного Суду постановляє.

1.Звернути увагу судів на необхідність неослабної боротьби з хуліганством, маючи на увазі, що воно являється найбільш розповсюдженим правопорушенням, на грунті якого здійснюються інші більш тяжкі злочини. З метою дальшого повишення еффективності судової практики по попередженню і припиненню хуліганських проявів суди зобов"язані строго керуватися вимогами закна про відповідальність хуліганів і виконувати керівні роз"яснення Пленума по даній категорії.

2. Враховуючи особливе значення правильного застосування покарання в справі перевиховання засуджених і попередження хулігантських проявів, судами необхідно забеспечити дотримання принципа строгого індивідуального підходу призначення видів і засобів покарання з врахуванням конкретних обставин справи і особистості виновного.

Виходячи з того, що ч. 1 ст. 206 ККУ передбачає можливість застосування не тільки позбавлення волі, але і інших менш строгих засобів покарання, судами при призначенні винуватим позбавлення волі необхідно вказати в приговорі мотиви, на основі яких вибирається саме той вид покарання.

В випадку призначення покарання за хуліганство в виді позбавлення волі суди повинні при наявності необхідних умов обговорювати питання про застосування до таких осіб умовного засудження до позбавлення волі з обов"язковим притягуванням засудженого до суду.

3. Розглядаючи справи про адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, судді повинні враховувати можливість перевиховання правопорушників шляхом застосування засобів, не пов"язаних з арештом, особливо коли це стосуються осіб, які занімаються корисною працею і мають постійне місце проживання.

4. В випадку вчинення хуліганства особою, яка зловживає спитрними напитками, судам потрібно вияснити, чи не являється винний хронічним алкоголіком або наркоманом, який потебує примусових засобів медичного характеру, і при постанові приговора обговорювати питання про направлення такої особи на примусове лікування.

6. Судам потрібно відображувати в приговорі кваліфікуючі признаки, по яким дії виноватих признаються злісним хуліганством. В випадку, коли виявить в діях підсуднього виключний цинізм чи особливу дерзість, він повинен вказати в приговорі, які саме дії віднесені ним до виключно цинічним або особливо дерзким, враховуючи конкретні обставини справи, характер, час, місце і умови скоєння злочину.

7. Шляхом винесення частних визначень судам необхідно реагувати на виявлення в діяльності посадових осіб і громадських організацій недоліки, які сприяють здійсненню хуліганських проявів, на випадки попускання п"яницям, домагаючись притягування більш широкої уваги трудових колективів до участі в