ІІ. Державні органи проводять у життя свої функції і завдання через систему виконавчої влади, основу якої складають оплачуваний службовий апарат, адміністративний розпорядок, принцип єдиноначальності, призначуваність. Об"єднання ж громадян також можуть створювати оплачуваний апарат, але він організаційно невеликий, обслуговує основні організаційні завдання, основну ж масу функцій громадського управління здійснюють члени об"єднань добровільно в порядку громадської роботи. Застосовується принцип обрання керівників, що зумовлює залежність керівників від керованих.

Основою співробітництва держорганів та об"єднань громадян є те , що обидві організаційні системи є частинами єдиного цілого - політичної організації суспільства, об"єднують їх одні і ті самі соціальні інтереси.

Співробітництво органів держави і об"єднань громадян поширюється на всі галузі діяльності.

У ході співробітництва об"єднання громадян беруть участь у виробленні державної політики, державно-управлінських рішень шляхом внесення пропозицій у державний орган з приводу рішень. Із цією метою вони можуть проводити масові заходи, розповсюджувати інформацію, свої ідеї тощо. Значне місце у правовому статусі займає діяльність по формуванню органів законодавчої влади та місцевого, регіонального самоврядування. У різних формах об"єднання громадян беруть участь у масовому контролі діяльності органів виконавчої влади. Є помітним на практиці громадський конторль профспілок у формах різних контрольних комісій, рейдових бригад за використанням суспільних фондів споживання, за дотриманням техніки безпеки, прромислової санітарії. Органи профспілок здійснюють контроль за дотриманням трудового законодавства. Органи робочого контролю, що створюються місцевою адміністрацією, виявляють порушення у сферах торгівлі, транспортування товарів народного споживання. Чільне місце посідає висунення кандидатів у народні депутати.

В окремих випадках державні органи уповноважують об"єднання громадян виконувати деякі державно-управлінські функції. Так, свого часу профспілкам було передано уволодіння й оперативно-господарське управління санаторії.

3. Легалізація та правосуб"єктивність об"днань гшромадян.

Велике значення в юридичному забезпеченні об"єднань громадян мають норми адміністративного права. Саме цією галуззю права регулюються питання легалізації і членства, право- та дієздатності, контрольно-наглядова діяльність, сфера юридичної відповідальності за правопорушення.

Легалізація, тобто переведення на законно оформлене становище або офіційне визнання, здійснюється шляхом реєстрації об"єднання громадян або повідомлення про заснування. При цьому політичні партії та міжнародні організації підлягають обов"язковій реєстрації в Міністерстві юстиції, а легалізація громадської організації здійснюється відповідно Мінюстом України, органом місцевої державної адміністрації, виконкомами Рад народних депутатів.

Легалізації (реєстрації) не підлягають об"єднання громадян, які ставлять метою зміну шляхом насильницьких дій конституційного ладу, підрив безпеки держави, обмеження прав людини, пропаганду війни тощо. Якщо таку мету ставить раніш легалізоване об"єднання громадян, його діяльність забороняється у судовому порядку, а об"єднання розпускається (ліквідується). Рішення ж відповідних державних органів щодо відмови у легалізації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Склалося два канали формування правосуб"єктності об"єднань громадян. У першому випадку їх утворення та діяльність підпорядковані виключно нормам законодавчих актів - або "Закону про об"єднання громадян", або іншим спеціальним законам. При цьому внутрішнє життя - організація, взаємовідносини членів, підрозділів, дисциплінарна відповідальність - регулюється корпоративними нормами, виробленими самими об"єднаннями на основі звичаїв, традицій, особливостей конкретних корпоративних зв"язків. Це наприклад, селянська та християнсько-демократична партії, органи місцевого самоврядування, адвокатура, Народний Рух України, добровільна народна дружина по охороні громадського порядку тощо. До об"єднань громадян цього типу відносимо також об"єднання, що мають на меті одержання прибутків (кооперативи, комерційні структури).

В іншому випадку об"єднання громадян формуються і діють виключно на базі норм самих об"єднань, тобто норм внутрішніх, закладених у статутних документах громадських формувань: ради директорів і підприємств, загальгих зборів трудових колективів, власників майна, їхніх виборчих органів - рад і т.д., і т.п.

Але в кожному разі зовнішні стосунки об"єднань громадян, що виникають на грунті використання засобів транспорту, зв"язку, автозаправних матеріалів, природних ресурсів, енергоносіїв тощо, регулюються адміністративно-правовими нормами.

На юридичному статусі об"єднань громадян позначається і те, що вони можуть мати у своїй власності грошові кошти, підпприємства, будови, споруди, обладнання, інвертар, культурно-освітні фонди, майно, необхідне для забезпечення статутної діяльності (Закон України "Про власність", 1991 р.). Управління ж ними здійснюється на підставі норм адміністративного та трудового права. У цій самій сфері органи держави можуть визначати межі та способи реалізації прав і обов"язків об"єднань громадян, що займаються виробничо-господарською діяльністю, у податковій справі, в питаннях адміністративно-дозвільної системи.

Суб"єктами права володіння, користування та розпорядження є статутні органи управління об"єднань громадян. Звідси й право об"єднань виступати учасниками цівільно-правових відносин, захищати й представляти свої законні інтереси, інтереси своїх членів, набувати нових майнових і немайнових прав та обов"язків (такими правами не наділяються політичні партії).

Отже, об"єднання громадян - суб"єкт права, що має позицію сторони щодо органу виконавчої влади, а отже, наділений правами у державно-управлінських відносинах, які регулюються нормами адміністративного права, внаслідок чого й мають форму адміністративно-правових відносин.

4. Відповідальність за порушення законодавства.

До державних органів, що здійснюють нагляд за виконанням