настає з причин, що не залежать від волі винного (сейф розкритий, але суб'єкт злочину затриманий до того, як він устиг заволодіти секретними документами; суб'єкт злочину намагається перефотографувати документи, але фотоапарат виявляється несправним чи (фотоплівка засвіченою).
Традиційно замах на негідний об’єкт в юридичній літературі називають замах, під час якого суб’єкт злочину направляє свої зусилля на такий об’єкт якому в даних умовах не може бути спричинено збитків. При цьому приводиться приклад пострілу по манекену, сприйнятого за охоронця.
У ситуаціях, при яких злочинець у силу власної омани направляє свої зусилля на такі предмети зовнішнього світу, впливаючи на який він не може заподіяти шкоду правоохоронним інтересам.
При шпигунстві подібний замах може мати місце у випадку, коли, приміром, особа викрадає які-небудь документи, що містять на його думку державну таємницю, де насправді такої не міститься.
При передачі таких документів іноземній державі, іноземній чи організації їхнім представникам предмет злочину трансформується в знаряддя злочину, але, оскільки документи ці не містять державної, таємниці, ми говоримо про замах з негідними коштами.
І при замаху на негідний предмет, і при замаху з негідними коштами винний підлягає кримінальної відповідальності за замах на відповідне злочин (у нашому випадку - замах на шпигунство).
Об'єктивна сторона шпигунства як злочину з формальним складом у карному законі сконструйована законодавцем таким чином, що з моменту збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній чи організації їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю, злочин є закінченим.
СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА
При шпигунстві окрім прямого умислу передбачається при збирані відомостей, що становлять державну таємницю наявність у винного мети передати ці відомості іноземній державі, іноземній організації або їх представникам.
Відсутність даної цілі виключає можливість кваліфікації даних дій як шпигунства.
Можна передбачити, що відомості які становлять державну таємницю збираються не з ціллю наступної їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, а наприклад через цікавість; в цілях колекціонування таких відомостей (наприклад у формі фотознімків військових об’єктів і т.п.); в наукових цілях. В подібних випадках ми можемо вести розмову о діях які знаходяться на межі із злочинними, які створюють задатки до розповсюдження державної таємниці навіть до використання їх третіми особами, у збиток інтересам України, але не шпигунства.
Здійснення даних дій може тягнути за собою проведення в тій або іншій формі профілактичних заходів, виключаючи використання заходів кримінального характеру.
Що стосується мотивів шпигунських дій, то вони можуть бути дуже різноманітними, але вони на кваліфікацію не мають впливу.
ОБ’ЄКТ
Таким чином безпосередній об’єкт шпигунства у відповідності з кримінальним кодексом України складається з чотирьох самостійних груп і інтересів держави та області:
суверенітет України;
територіальна недоторканність України;
державна безпека України;
обороноздатність України;
Названі групи суспільних відносин альтернативні: за своїм характером це самостійні об’єкти розглядаємого злочину. Для наявності складу злочину шпигунства достатньо встановити посягання хоча б на одну з названих груп відносин.
Особливу увагу наша держава приділяє охороні основних своїх інтересів у сфері її суверенітету, недоторканості території, державної безпеки та обороноздатності пояснюється тим, що кожна з вказаних у законі груп головних інтересів держави у зазначених областях є обов’язковою умовою існування нашої, як і любої іншої держави, непохитності її конституційного строю.
Для вірної кваліфікації шпигунства за об’єктом злочину важливе значення має розкриття змісту понять “суверенітет”, “територіальна недоторканність”, “державна безпека” та “обороноздатність України”.
Суверенітет України - означає верховенство державної влади, її самостійність у середині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов’язання в галузі міжнародних відносин.
Територіальна недоторканність України - передбачає що всі складові території держави (адміністративно територіальні
одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв’язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.
Державна безпека України - це відсутність загрози, стан захищеності життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загрозів усіх вказаних вище сферах житєдіяльноості держави. Поняття “державна безпека” є найбільш широким, оскільки воно охоплює відсутність загрози суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності держави. Проте воно є вужчим, ніж поняття “національна безпека”, яке охоплює, крім безпеки держави, також безпеку суспільства й особи.
Найважливіше положення, що відноситься до визначення території України, сформульовано у ст. 1 Закону України “Про державний кордон”, який вступив у силу 18.12.1992 року.
Вказана стаття містить визначення державного кордону України; “Державний кордон України - це лінія та вертикальна поверхня яка проходить по цій лінії яка визначає межі території України - сущі, вод, надер, повітряного простору”.
Під територією України потрібно розуміти:
сушу території України;
води України;
повітряний простір;
надра України;
невійськові кораблі під прапором України коли вони знаходяться у відкритому морі, а також цивільні повітряні судна та інший повітряний транспорт, котрий знаходяться у відкритому повітряному просторі, тобто не над територією іноземної держави;
військові кораблі або рятувальні човни під прапором України, військові повітряні судна та інші літальні апарати, незалежно від місця їх знаходження.
Обороноздатність України - означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України її мобілізаційні можливості кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресора.
Статті 17-я Конституції України говорить: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної й інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверентету, територіальної цілсност, і недоторканості,покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки