На жаль, слід визнати, що й досі ми остаточно не позбули-ся правової спадщини радянського періоду, коли право юри-дичне закріплювало фактичну диктатуру партдержноменкла-тури, панування адміністративно-командних методів управ-ління в економіці і становило легітимну основу тоталітарного політичного режиму в суспільстві, причому цей режим розг-лядався як джерело самого права. Досі не здійснена фунда-ментальна конструктивно-критична науково-дослідницька робота у галузі історії права радянських часів. Проте певні зру-шення у сучасному українському правознавстві відбувають-ся, хоч вони і не завжди мають глибоке науково-теоретичне обгрунтування. Наприклад, навряд чи є коректною позиція повної відмови від політичного, класового підходу і звертан-ня лише до загальнолюдських цінностей — свободи, рівності, справедливості. Ще не вироблене більш-менш стале і узгод-жене сучасне праворозуміння, хоч воно становить світогляд-не підґрунтя правознавства. Бо від того, як ми розуміємо по-няття «право», багато в чому залежить не тільки спрямованість наукових юридичних досліджень, а й загальна орієнтація дер-жавної правової політики, юридичної практики.

Саме наукове визначення сучасного поняття права, право-вих принципів та застосування їх у процесі демократичної трансформації українського суспільства, формування якісно нової системи національної державної влади і самоврядуван-ня може забезпечити ефективне досягнення конституційне закріплених цілей відродження громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, пошук міри і межі оптимального співвідношення економічної свободи та ефективності і соціальної справедли-вості та юридичної рівності. Такий пошук здійснюється люд-ством протягом багатьох століть, і кожного разу спроби вирі-шити цю проблему грунтувалися на певній системі ідей і уяв-лень, яка вважалася на конкретний історичний час здатною пояснити існуючі суспільні суперечності, знайти шлях до їх подолання і накреслити перспективу розвитку суспільства. Існу-вання усталеної системи основних соціальних, в тому числі правових, цінностей суспільства є однією з важливих умов його стабільного стану і функціонування. Коли порушуються умови цілісності системи соціальних цінностей, послаблюються їх взаємодія і гармонія — дезорганізується увесь суспільний процес. А якщо це «відбувається зненацька і відразу, — наго-лошував П.Сорокін, — збільшуються шанси міжнародної або громадянської війни». Саме в цьому, зокрема, полягає ак-тивна роль суспільної свідомості у її взаємодії з суспільним буттям.

У сучасному світі, в тому числі і в Україні, відбуваються переоцінка багатьох соціальних цінностей, їх нове осмислен-ня у світлі історичного досвіду XX сторіччя і глибоких супе-речностей теорії і практики радянського соціалізму. І знову, як це вже було кожного разу, коли суспільство опинялося у кризовому стані, воно інстинктивно починає звертатися до фундаментальних джерел і шукати там знамення часу, щоб створити собі новий «дороговказ» щодо соціальних цінностей суспільного прогресу. Коли суспільна свідомість, в першу чер-гу у формі науки, під впливом кардинальних перетворень об'єктивної реальності стає нездатною раціонально, на старій теоретичній і методологічній основах, пояснити те, що відбу-вається навколо, виникає потреба у розробці нової парадиг-ми як інтелектуального засобу якісного прориву в усвідом-ленні навколишнього світу — природи і суспільства. Можна погодитися з тим, що парадигма — це не просто нова теорія, яка являє собою безпосередню реакцію на кризові явища в суспільстві, а «система ідей і уявлень, здатна розв'язати супе-речності, що виникають у науці, дати пояснення емпірично-му матеріалу, що нагромадився, і відкрити шлях до подаль-шого поглиблення знання» Абалкин Л. Экономическая теория на пути к новой парадигме // Вопросы экономики. – 1993. - №1. – с. 4.

Перехід від адміністративно-командного порядку суспіль-ного життя до демократичного, який має грунтуватися на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманіт-ності, обумовлює перехідний стан суспільної свідомості в Ук-раїні, зокрема свідомості економічної і правової, як на теоре-тичному, так і на побутовому рівнях. Йдеться про такий стан, коли у суспільних інтересах, орієнтаціях і мотивах поведінки людей, соціальних цінностях відбиваються риси, притаманні саме змішаній формі соціально-економічних процесів і струк-тур — від залишкових адміністративно-командних до приват-но-ринкових. У наш час неможливо створити класичну со-ціально-економічну систему, де б одночасно функціонували лише приватний і державний сектори економіки з відповідним правовим забезпеченням кожного з них. Поряд з приват-ним і державним секторами «створюється багато перехідних і досить диверсифікованих між собою форм, ефективність дії яких малопередбачувана при одночасно високому рівні тіньо-вого сектора, який багато в чому діє за законами криміналь-ного життя».

Стан стихійного зламу адміністративно-командної