3. ПРАВА ПОТЕРПІЛОГО В СУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

3.1. Права потерпілого у стадіях віддання обвинуваченого до суду та судового розгляду кримінальних справ судом першої інстанції.

Кримінально-процесуальне законодавство регламентує процесуальні права потерпілого в суді, забезпечує його реальну участь у кримінальній справі.

Гарантією здіснення потерпілим своїх прав є дотримання процесуальних норм, що забезпечують всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи, винесення судом законного та обгрунтованого рішення. Громадянинові, визнаному потерпілим у справі, повинна бути забезпечена можливість здійснення в суді прав, наданих йому законом.

У чинному кримінально-процесуальному законодавстві не одержало чіткої регламентації питання про участь потерпілого та його представника у стадії віддання обвинуваченого до суду. В юридичній літературі на це питання звертається увага, але недостатньо. На практиці в цій стадії участь потерпілого пов'язана з розглядом у розпорядчому засіданні суду заявлених ним клопотань. Для потерпілого особливо важливо, щоб суддя чи суд у стадії віддання обвинуваченого до суду з'ясували такі обставини: чи зібрано необхідні докази для розгляду справи в судовому засіданні; чи дотримано під час порушення кримінальної справи, проведення дізнання і попереднього слідства вимог норм Кримінально-процесуальноги кодексу України; чи правильно застосовано до обвинуваченого кримінальний закон; чи правильно обрано запобіжний захід до обвинуваченого; чи вжито заходів до забезпечення відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином.

Потерпілий у стадії віддання до суду має право заявляти різні клопотання: про витребування додаткових доказів, зміну обвинуваченому запобіжного заходу, забезпечення цивільного позову тощо. Суд має право викликати в розпорядче засідання по-терпілого, що заявив клопотання, для давання пояснень. Про результати розгляду клопотання потерпі-лому обов'язково повідомляють. Відмова в задоволенні кло-потання оскарженню не підлягає, але потерпілий має право знову заявити те саме клопотання у стадії судового розгляду.

Визнавши, що є достатньо підстав для віддання обви-нуваченого до суду, суддя чи суд вирішують питання про виклик потерпілого в судове засідання. Згідно зі ст. 255 КПК України, після віддання обвинуваченого до суду суд-дя зобов'язаний забезпечити потерпілому можливість оз-найомитися з усіма матеріалами справи і виписати з неї всі необхідні дані.

Суд зобов'язаний надіслати потерпілому повістку, з якої той дізнається, де й коли відбудеться судовий розгляд кри-мінальної справи, у якій його визнано потерпілим.

Ще одне питання, яке може виникнути у стадії віддання обвинуваченого до суду, — про визнання особи потерпілою в разі заявлення такого клопотання.

Вважаю, що відкладення цього питання до судового засідання небажане, бо це суттєво порушуватиме права по-терпілого. У таких випадках суддя своєю постановою про віддання обвинуваченого до суду може визнати особу по-терпілою. Потерпілому слід роз'яснити належні йому пра-ва, в тому числі право на ознайомлення з матеріалами справи. Тобто, на мою думку, питання визнання особи потерпілою одноособове суддею в стадії віддання обвину-ваченого до суду може вирішуватися за аналогією розгляду в суді кримінальних справ, щодо яких проводилась досудова підготовка матеріалів у протокольній формі. І коли таке клопотання особи про визнання її потерпілою надій-шло, суддя повинен вирішити питання про визнання по-терпілою і роз'яснити право на ознайомлення з мате-ріалами справи, керуючись ст. 255 КПК.

Але в окремих випадках кримінальну справу навіть мо-же бути відправлено на додаткове розслідування через те, що в цій стадії права потерпілого не було забезпечено, бо

особу, яка постраждала від злочину, не визнали потерпілою.

У комплексі прав потерпілого суттєва роль належить його праву брати участь у судовому розгляді. Суд зобов'язаний вжити всіх заходів, аби своєчасно повідомити по-терпілого про час і місце розгляду кримінальної справи.

Досліджуючи питання реалізації прав потерпілого під час судового розгляду, я схиляюся до думки про не-обхідність підвищення активності потерпілого в цій стадії кримінального процесу. Для цього необхідно як роз'яснен-ня прав у максимально доступній для нього формі, так і забезпечення реальної можливості їх реалізації. З цією метою слід розглянути:

чи зобов'язаний потерпілий з'являтись у судове засідан-ня, його права під час судового засідання та можливість приводу в разі його неявки; участь потерпілого в судових дебатах;

оскарження потерпілим вироку. Згідно зі ст. 75 КПК Російської Федерації давання по-казань потерпілим — це не лише його право, а й обов'я-зок; він повинен з'явитися до суду і давати правдиві по-казання. В разі неявки потерпілого до суду без поважних причин до нього може бути застосовано привід. Кримі-нально-процесуальний кодекс України передбачає в ч. 2 ст. 302, що потерпілий попереджається суддею за дачу завідомо неправдивих показань . Тобто давання показань не є обов'язком для по-терпілого. Водночас кримінально-процесуальне законодав-ство передбачає застосування до потерпілого приводу в разі його неявки в судове засідання.

Звертається увага судів, що ст. 290 КПК, даючи вичерпний перелік наслідків неявки потерпілого в судове засідання, передбачає й можливість застосування до потерпілого, який не з'явився за викликом до суду без поважних причин, приводу відповідно до ст. 72 КПК.

За злісне ухилення від явки до суду потерпілий несе відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за завідомо неправдиве показання - за ст. 384 КК України.

З'явившись до суду, потерпілий повинен відмітитись у секретаря судового засідання і має право бути присутнім у залі судового засідання впродовж усього судового розгляду. На відміну від свідків, він не видаляється з залу судового засідання.

Потерпілий зобов'язаний підкорятися розпорядженням головуючого про дотримання порядку в судовому засіданні. За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під