і' в інших випадках, у кінцевому рахунку якісною своєрідністю виробничих відносин. Йдеться про поєднання таких форм власності на засоби виробництва, як приватна (групова чи індивідуальна), комунальна (муніципальна) і суспільна (державна). Хоч їм всім забезпечуються формально рівні умови співіснування проте переважна частина засобів виробництва є приватною власністю. При цьому трудящі -абсолютна більшість населення країни - мають можливість так чи інакше розпоряджатись використовуваними засобами виробництва і результатами своєї праці, здійснюваної на бязі цих засобів.
Такого варіанту організації економічного життя суспільства, такої структури виробничих відносин ще ніколи не існувало в історії людства. Отже, це буде історично новий різновид економічного підґрунтя суспільства, що й становитиме об'єктивну основу його якісно нового соціального утворення -трудящих - власників і відповідного типу держави (держави "соціальної демократії").
Якісно новому етапу всесвітньо-історичного розвитку людства, його переходу до громадянського правового суспільства соціальної демократії відповідає у політико-юридичній сфері і перехідний тип держави, зорієнтованої на соціальну демократію.
В сучасних умовах виділяються два основні різновиди держав такого перехідного типу:
а) держави, які існують у про.мислово-розвинених країнах соціально-орієнтованого, соціалізованого капіталізму;
б) держави, які існують у країнах, що переходять від авторитарно-
бюрократичного ладу до громадянського суспільства і перетворюються з
організації тоталітаризованої влади колишньої партійно-управлінської верхівки
на організації влади більшості населення. х-
Говорячи про утворення і розвиток держави слід сказати про деякі погляди на походження, держави. Крім вище згаданих трьох традиційних форм виникнення держави (афінська, римська, германська) існують також різноманітні теорії походження цієї суспільно-політичної організації людей:
теологічна теорія (Фома Аквінський) пояснює походження , держави Божою волею. Основним є ідея хвали держави, думка її вічності та недоторканості. Громадяни повинні смиренно коритися державі;
патріархальна теорія (Арістотель, Михайловсьташ) ьжшЈ. тт-гжят держави результатом історичного розвитку сім'ї. Влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї, тому вона має абсолютний характер;
договірна теорія (Руссо, Радіщев) вважає державу результатом угоди між людьми. Появі держави передувала реалізація природного права на об'єднання;
психологічна теорія (Петражицький, Тардт) пояснює державу особливими, властивостями людської психіки, а саме, потребою людей підкорятися, усвідомленням залежності членів роду від вождів, правителів, жреців в до державний період. Держава розглядається як особлива організація для керування людьми з боку видатних осіб;
теорія насильства (Дюрінг) пояснює народження держави актом завоювання одного роду іншим. Держава утворюється для насильства. Завоювання - це закон природи, що потребує управління на завойованих територіях. Функції управління повинна виконувати держава.
Держава, на мою думку, з'явилась з виникненням необхідності політичної форми організації суспільства. Вона являє собою універсальну форму здійснення політичної влади. Ця універсальність зумовлюється сутністю влади як реальної можливості людей, що нею володіють, підкоряти своїй волі (інтересу) підвладних. Якісними особливостями політичної влади є:
наявність певного інтересу, що підтримується певною групою (класом);
існування спеціальних органів, що забезпечували б можливість реалізувати владу;
можливість надавати інтересу загальнообов'язкового характеру та в разі необхідності застосовувати примус.
Цими універсальними властивостями володіє лише держава. Але вона не є єдиним засобом політичної влади. В якості таких виступають всі організації, що створюють політичну систему суспільства. Роль в держави також підтверджує універсальність державної форми організації суспільства.
Політична система суспільства являє собою сукупність державних організацій, громадських об єднань і трудових колективів, що здійснюють функції по реалізації політичної влади.
Центральне місце держави в політичній системі суспільства зумовлено тим, що лише вона:
- володіє суверенною (тобто неподільною верховною, самостійною і незалежною) владою;
- виступає офіційним представництвом усього (чи більшості) населення;
- уособлює суверенітет народу (націй) і реалізоване право на сомовизначення;
- здатна забезпечити і захистити основні права людини;
- - виконує загальносоціальні функцій у керівництві суспільством;
- має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, що гарантує виконання її функцій;
може встановлювати формально-обов'язкові для всіх правила поведінки - правові норми;
створює передумови для організації та діяльності інших елементів політичної системи, надає в разі потреби рішенням останніх юридичної сили.
Держава - є особливою організацією політичної влади, що існує в соціально-неоднорідному суспільстві і за допомогою якої здійснюється управління суспільством.
Держава характеризується рядом ознак, що, по-перше, відрізняють її від суспільної влади в додержаний період і, по-друге, підтверджують її особливість як основного знаряддя здійснення політичної влади. Це:
1) територія - відокремлена кордонами частина земної кулі, на яку розповсюджується суверенітет держави і в рамках якої населення перетворюється в громадян (територія є матеріальною базою держави і основою її визначення суб'єктом міжнародного права).
2) суверенітет - політико-правова властивість державної влади, що виявляється в її:
верховенстві (поширення владних повноважень на населення, органи і організації; можливість визнати незаконними прояви іншої суспільної влади; наявність органів, що забезпечують реалізацію рішень держави.
незалежності (можливість самостійно приймати рішення всередині країни і зовні при дотриманні приписів міжнародного права і суверенітету інших країн):
єдності (неподільність влади в цілому І функціональний розподіл всіх різновидів влад);
3) наявність системи державних органів (державного апарату), при допомозі яких практично здійснюються державні функції;
4) державна влада, що є різновидом соціальної влади, втілюється в державно-правових інститутах відособлених від населення, та має призначення здійснювати політичну владу і регулювати суспільні відносини;
5) наявність загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм), які розробляє, приймає і охороняє держава, і які визначають сферу відносин, що охороняються державою, роблять державні рішення обов'язковими на рівні суспільства та визначають можливі міри покарання за порушення встановлених правил;
6) система податків, що встановлюється для утримання державного апарату.
Таким чином, держава - це особлива організація політичної влади соціальне неоднорідного суспільства, що розміщується на певній території, характеризується суверенітетом, здійснюється шляхом діяльності системи спеціальних органів, має право приймати загальнообов'язкові норми і має за ціль