Особи, які займалися трудовою діяльністю на умовах індивідуальної або групової оренди, підлягали соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню нарівні з робітниками і службовцями. Орендарі вносили у державний фонд соціального страхування відрахування від своїх доходів у порядку і розмірах, що встановлювався Радою Міністрів СРСР. Період роботи орендарів, протягом якого сплачувалися страхові внески, включався в трудовий стаж.
Орендарі при індивідуальній або груповій оренді самостійно розпоряджалися виробленою продукцією і реалізовували її в будь-якому регіоні країни, виконували роботи і надавали послуги за цінами і тарифами, які встановлювались за домовленістю із споживачем або самостійно. Могли добровільно брати на себе виконання державного замовлення і реалізовувати вироблену в рахунок цього замовлення продукцію за оптовими, закупівельними або договірними цінами.
Крім того, орендар, згідно цього нормативного акту, мав право будувати на орендованій земельній ділянці за погодженням з орендодавцем необхідні приміщення виробничого і невиробничого призначення, в тому числі житло, з додержанням загальних правил забудови. Якщо на орендованій земельній ділянці орендар зводив будинки і споруди за рахунок власних і позичених коштів, то це вже було його власністю, якщо інше не передбачав договір оренди. Виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг), після внесення орендної плати, податків і платежів по позичках банку орендар розпоряджався самостійно.
Матеріально-технічне забезпечення, транспортне, ремонтне та інші види обслуговування орендарів у сільському господарстві здійснювався на основі договорів, що укладались у порядку і на умовах, встановлених для колгоспів і радгоспів. Селянські та інші трудові господарства при провадженні виробничої діяльності могли вступати в коопераційні зв‘язки з колгоспами, радгоспами та іншими державними, кооперативними і громадськими організаціями, створювати постачальницько-збутові, переробні, ремонтні, будівельні та інші кооперативи, а також господарські товариства.
“З метою підвищення ефективності своєї діяльності і забезпечення захисту законних прав та інтересів селянські та інші трудові господарства могли на строго добровільних засадах об‘єднуватись у спілки”112 Відомості 3. 1989 р., № 25, ст. 481
2.
Власне, орендар мав право відкривати в установах банку рахунок для грошових операцій, на самостійній вибір банку для здійснення кредитно-розрахункових операцій. Могли одержувати короткострокові і довгострокові позички на розвиток виробництва. При цьому міг бути використаний конкурс для надання цього кредиту. Місцеві Ради народних депутатів могли виділяти орендарям кошти на початкове господарське обзаведення, розвиток виробництва, меліорацію земель, шляхове і житлове будівництво на поворотній або безоплатній основі.
в) внутрігосподарський орендний підряд. Ця форма організації і оплати праці окремих працівників колективів підрозділів, груп працівників могла застосовуватись на державних, колективних і громадських підприємствах.
Підприємство за погодженням з профспілковим комітетом затверджувало положення про внутрігосподарський орендний підряд, внутрігосподарські розрахункові ціни і тарифи на продукцію (роботи, послуги), форми обліку матеріальних та інших затрат орендними колективами. Орендні колективи державного підприємства самостійно визначали форми і системи оплати праці, розпорядок робочого дня, змінність роботи, приймали рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу, встановлювали порядок надання вихідних днів без порушення необхідної погодженості дій різних підрозділів підприємства. Зарахування до складу орендного колективу нових працівників провадилось за згодою колективу.
У договорі орендного підряду в сільському господарстві могло передбачатись право орендного колективу укладати від імені підприємства з громадянами, які не є членами орендного колективу, трудові договори на проведення певних робіт. Оплата праці таких громадян провадилась за рахунок коштів, призначених для оплати праці членів орендного колективу.
Зобов‘язанням орендного колективу є вироблення і передача підприємству або за його вказівкою реалізація іншим підприємствам чи громадянам передбачену в договорі продукцію (роботи, послуги). Ця діяльність здійснюється відповідно до договору орендного підряду.
Правом орендного колективу було розпорядження за своїм розсудом продукцією (роботами, послугами), виробленою понад обсяг, зазначений у договорі, якщо інше не встановлено було законодавством чи договором. При орендному підряді підприємство здійснювало розрахунки з бюджетом, банком і вищестоящим органом у встановленому порядку за результатами діяльності підприємства в цілому. “Воно зберігало функції планування основної номенклатури от обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), а також здійснювало єдину технічну політику, проводило переозброєння і реконструкцію за загальними для підприємства планами, розвивало соціальну сферу”113 Відомості 3., 1989 р., № 25, ст. 4813. Свою виробничу програму орендний колектив формував самостійно з урахуванням зобов‘язань, передбачених договором орендного підряду. Цим договором визначались розміри і порядок участі орендного колективу у витратах в платежах підприємства, в тому числі витратах на розвиток виробництва, науки і техніки та на соціальні потреби. Крім того, визначалась відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання ними зобов‘язань за договором. Підприємство могло надавати орендному колективу, підрозділу право укладати господарські договори від імені підприємства. Такий орендний колектив мав право відкрити рахунок в установі банку і ніс відповідальність за договором закріпленим за ним майном. При недостатності майна відповідальність за зобов‘язаннями орендного колективу несе підприємство.
Радгоспи, колгоспи та інші сільськогосподарські підприємства могли на договірних засадах надавати орендним колективам підрозділів право самостійної реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), використання одержаних доходів на оплату праці, сплату податків і платежів у бюджет, внесків на соціальне страхування. Такі орендні колективи могли відкривати рахунки в установах банку або фінансово-розрахункових центрах. При цьому виді оренди орендодавець міг надавати орендареві різного роду пільги.
Плата за користування закріпленим за орендним колективом майном (орендна плата) визначалась в договорі орендного підряду. Коли змінювались ціни та виникали різного роду економічні умови, розмір цієї плати міг переглядатись за згодою сторін.
Якщо страхування посівів, худоби та іншого орендованого майна здійснювалось підприємством і орендний колектив не одержав зазначеного в договорі обсягу