У зв'язку з цим принципово важливим фактором реформування даної правової галузі є подолання існуючої у практиці недооцінки значення проце-суальних (процедурних) норм адміністративного законодавства. Нагадаємо, що у чинному адмі-ністративному законодавстві саме процедурна частина, за винятком певною мірою регулювання юрисдикційних проваджень, є найменш розвинутою.

Проте ретельна регламентація раціональних про-цедур для органів управління має не менш суттєве значення, ніж для будь-яких інших державних органів, у тому числі і судів.

Адже виконавча влада - це найбільш наближена до людини гілка влади, з якою кожна особа має постійні контакти. І саме адміністративні процедури здатні істотно сприяти чіткому виконанню функцій і пов-новажень органів виконавчої влади, їх посадових осіб. А головне, ці процедури покликані забезпечити необхідну послідовність і повноту здійснення гро-мадянами своїх прав і свобод, стати перешкодою для суб’єктивізму і свавілля з боку службовців державних органів.

Особливої уваги потребує запровадження прин-ципу "прозорості" процедур щодо вирішення питань, пов'язаних із реалізацією прав і свобод громадян, відкритості для населення, засобів масової інформації та громадськості всієї необхідної для нього ін-формації.

З огляду на необхідність посилення виливу унор-мованих адміністративних процедур на організацію ефективних взаємовідносин громадян органами виконавчої влади, їх посадовими особами, доцільно найближчим часом прийняти окремий Кодекс загальних адміністративних проиедур в Україні.

Слід також законодавчо унормувати загальні вимоги і до процедур надання органами виконавчої влади державних управлінських послуг населенню (умовно включаючи в це поняття як фізичних, так і юридичних осіб). Управлінські послуги - це новий елемент взаємовідносин держави з людиною.Ними слід вважати численні різного роду дозвільно-реєстрацінні дії державних органів за відповідними зверненнями фізичних і юридичних осіб.

Раніше такі дії розглядалися за традицією як владно-розпорядчі дії органів та державних службовців стосовно відповідних осіб. Насправді ж управлінські послуги слід розуміти як виконання державою й органами обов'язків, спрямованих на юридичне оформлення умов для належної реалізації зазначеними особами різноманітних прав, щодо яких з боку державних органів передбачена певна альтер-нативність дій залежно від виконання визначених законодавством вимог, необхідних для видачі дозволу, здійснення реєстрації чи задоволення будь-якої іншої потреби фізичної абю юридичної особи.

Таке розуміння управлінських послуг відповідає новій ідеології "служіння держави" людині. Адже "служіння" з боку виконавчої влади – це, в першу чергу, і є надання державними органами управлінсь-ких послуг.

Варто зауважити, що інститут управлінських по-слуг поки що сприйнятий далеко не всіма українськи-ми вченими і практиками. Окремі фахівці, наприклад, вважають, що сам характер виконавчої влади ви-ключає надання послуг, оскільки ие явище нібито стосується виключно цивільно-правової сфери. По-ширення подібних застарілих сте-реотипів - сьогоднішня наша реальність, яку важко, звичайно ж, відразу усунути, але поступово потрібно змінювати.

Передусім важливо зрозуміти, що влада - це реалізація державою не тільки правомочностей, які зобов'язують громадянина, а й певних обов’язків перед громадянином. І таких обов’язків з боку держави стає все більше по мірі її демократизації та гуманізації.

З огляду на це в основу оцінки ефективності діяльності більшості державних службовців треба покласти насамперед якісний рівень надання ними управлінських послуг населенню.

Водночас етичні вимоги до державних службовців повинні стати стандартами поведінки, що підлягають регулярній перевірці і публічній оцінні. Вони мають бути визначені законодавчим шляхом, для чого треба прискорити прийняття спеціального Кодексу основних правил поведінки державного службовця в Україні.

Утвердження у діяльності державних органів пріоритету прав і свобод людини має органічно поєднуватися з посиленням захисту порушених прав і свобод.

При цьому слід врахувати, що можливість таких порушень з боку органів виконавчої влади з'являться при прийнятті не тільки індивідуальних адміністра-тивних актів, а її нормативних, особливо так званих "відомчих" актів, тобто актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Щоправда, можливість таких порушень зменшилася після введення державної реєстрації нормативних актів в органах юстиції. Проте, зважаючи ма зазначену можливість порушень, слід далі поглиблювати мож-ливості реалізації конституційно визначеного права людини на оскарження в суді будь-яких актів органів виконавчої влади всіх рівнів, якщо особа вважає, що ці акти порушують або ущемлюють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню. Це відповідатиме час-тині другій статті 55 Конституції України, згідно з якою "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".

Визначення нанширшого кола об'єктів судового оскарження не можна вважати порушенням Конституції України чи засобом не-правомірного втручання судів у діяльність іншої -виконавчої - гілки державної влади. Натомість такий крок сприятиме зміцненню законності у взаємо-відносинах органів виконавчої влади з громадянами, посиленню гарантій дотримання їхніх прав і свобод.

З огляду на наведене актуальним с запровадження адміністративної юстиції як окремої ланки судо-чинства, шо дозволить громадянам більш ефективно захищати свої права та законні інтереси, шо по-рушуються чиновниками. Адміністративний суд повинен мати виключно правозахисну компетенцію, розглядаючи тільки справи, за які держава, її органи і посадові особи с відповідальними перед людиною, а не навпаки. Саме ця принципова засада має бути покладена в основу майбутнього Адміністративно-процесуального кодексу України.

Незважаючи на універсальний характер судового захисту, не менш важливе значення має забезпечення ефективного процесуального механізму захисту прав і свобод людини в межах самої виконавчої влади, тобто за так званою "адміністративною лінією". Суттєве удосконалення порядку адміністративного оскарження слід було б передбачити