Питання до іспиту з курсу “Основи права”
1. Поняття та основні ознаки права
Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюються з допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).
Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.
До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі:
а) право — це система правових норм;
б) це правила поведінки загального характеру;
в) ці правила мають загальнообов'язковий характер;
г) вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;
д) формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;
е) установлюються, санкціонуються, гарантуються (забезпечуються) державою та її органами;
є) у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;
ж) правила поведінки повинні установлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму та милосердя.
3. Пояснення та ознаки, що характеризують норму права
Первинним ланцюжком системи права є норма права. Це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.
Ознаки норм права:—
вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;—
розраховані на невизначену кількість суспільних відносин;—
адресовані неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб'єктів, що підпадають під таку ситуацію;—
діють у часі та просторі неперервно;—
чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб'єктами.
Норма права має внутрішню структуру, що виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
Гіпотеза — це частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.
Диспозиція — це частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто само правило поведінки.
Санкція — це така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновними чи заохочувальними (позитивними).
5. Нормативно-правові акти як джерела права
До джерел права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт — це рішення компетентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа в письмовій формі, забезпечується державою та породжує юридичні наслідки.
Підзаконні нормативно-правові акти — це результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб).
Розглядають такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:*
нормативні акти Президента України;*
акти Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих судів України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної республіки Крим;*
акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;*
акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;*
нормативні акти державних адміністрацій у регіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах;*
нормативні акти органів регіонального та місцевого самоврядування;*
нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;*
нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;*
інші підзаконні нормативні акти.
7. Систематизація законодавства: поняття, значення, форми
Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування та вдосконалення нормативних актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості через створення нових нормативних актів чи збірників.
Систематизація здійснюється державою, її органами і посадовими особами та недержавними організаціями і їх службовцями.
У систематизації розрізняють інкорпорацію та кодифікацію. Інкорпорація — це вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту.
Види інкорпорації: за юридичним значенням (офіційна, неофіційна); за обсягом (загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна); за критерієм об'єднання (предметна, хронологічна, суб'єктивна).
Різновидом інкорпорації є консолідація, внаслідок якої створюються нові нормативні акти.
Кодифікація — це вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає в їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і протиріч, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта.
9. Система права та система законодавства
Різноманітні види норм права і нормативних актів в національних системах права дуже тісно взаємопов'язані, обумовлені вони системою політичних і економічних відносин, які існують в суспільстві.
Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність правил поведінки, але і певну систему норм, які зв'язані внутрішньою єдністю. Ця внутрішня єдність обумовлена суттю права, його принципами, політичною і економічною системами.
Визначення: Система права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість юридичних норм та об'єктивний поділ їх на галузі і інститути відповідно до особливостей суспільних відносин.
Система права дуже тісно зв'язана із системою законодавства. Вона включає законодавство і підзаконні нормативні акти. Разом із тим в системі права виділяються окремі структури, які не можна віднести ні до окремих інститутів права, ні до галузей права, ні до підгалузей права.
Таким чином, система законодавства — це сукупність законів і підзаконних нормативних актів, які виражають зміст правових норм, принципів, декларацій і направлені на регулювання неоднорідної сукупності суспільних відносин.
11. Застосування норм права як особлива форма його реалізації
Застосування норм права є особливою формою його реалізації. Це державно-владна й організаційна діяльність компетентних органів держави та посадових осіб з реалізації правових норм стосовно конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів).
Для