За добу родової общини була хар-на більш чи менш упорядкована соціальна орган-ція. В її основі був колективізм у вир-ві і споживанні, загальна власність і зрівняльний розподіл засобів до життя. Провідну роль у веденні госодарства відігравали жінки, община існувала як материнський рід. Низька ефективність вир-ва забезпеч-ла лише необхідні життєві потреби на основі зрівняльного розподілу в інтересах усіх, незалежно від участі у трудовій діял-ті, але за індивід-ми потребами. Ці обставини зумовили появу первісного народовладдя. Суспільні справи вирішувались усіма дорослими на зібраннях, які очолювали найбільш поважними і досвідченими людьми – старійшинами. Іх влада засновувалась на авторитеті, інтелек-х достоїнствах тощо. Всі були рівними. Влада сторійшин спрямовувалась на забезпечення інтересів роду. Вона уособлювала господарську, військову і наглядову фун-ції. У разі порушення – лайка, фізичне покарання, вигнання з роду.

Проселянська община. З розвитком родових общин розвивалась ієрархізація влади. Замість зібрань всіх – збори тільки чоловіків. Запроваджується принцип представництва: голови господарств входять в родові общинні ради, а їх голови – в ради племен. Кожному рівню влади властива своя сфера компетенції. Вищий орган має повноваження до нижчого. Відбувається поділ влади: світська, військова та релегійна. Поряд зі старішинами, військовими вождями та жрецями появились інші лідери – “великі люди”. Це багаті (за рахунок надлишкового продукту) чоловіки, які набули авторитету.

5. Ознаки права.

До основних ознак права в його позитивному (нор-мативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі:*

право — це система правових норм;*

це правила поведінки загального характеру;*

ці правила мають загальнообов'язковий характер;*

вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, скла-даються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;*

формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;*

установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами;*

у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;*

правила поведінки повинні встановлюватися дер-жавою з урахуванням принципів правди, спра-ведливості, гуманізму й милосердя.

Право – це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки санкціон-х або встанов-х держ-ю, які виражають інтереси або всього сус-ва або пануючого класу.

7. Застосування П за ананлогією

У випадках, коли сусп відносини не врегульовані ніякими нормами П і відсутні норми, що регулюють схожі відносини, застосовують аналогію П, тобто вирішення конкретної справи на основі загальних ідей і принципів П (гуманізму, справедливості, рівноправ’я…). Аналогія П має обмежену сферу використання. Її застосування повністю виключене при притягненні до кримінальної або адміністративної відповідальності, що можуть виникнути виключно при скоєнні суспільно небезпечних діянь, передбачених законом. Аналогія припустима в цивільному, трудовому та деяких інших галузях П. Але в кожному випадку рішення, що було прийняте з використанням аналогії має значення виключно до даного конкретного випадку.

!

90. Правова держава: сучасне розуміння та правові ознаки.

Правова Д-ва – це така форма організації та діяльності Д влади, яка будується на взаємовідносинах з індивідами та їхніми різноманітними об’єднаннями на основі норм П. При цьому право відіграє пріоритетну роль лише в тому випадку, якщо воно виступає мірою свободи всіх і кожного, якщо діючі закони реально слугують інтересам народу і Д-ви, а їх реалізація є втіленням справедливості. Розвинуте законодавство ще не свідчить про наявність у суспільстві правової державності.

Правові ознаки правової Д-ви:

1. Панування закону у всіх сферах суспільного життя – закон володіє вищою юр силою, регулює найбільш важливі сторони суспільного життя, в законах мають відображатися суспільні відносини, що об’єктивно склалися, тенденції їх розвитку та самовідновлення, основний закон Д-ви – конституція. Пріоритет Конституції – невід’ємна частина правової Д-ви. Тому правова Д-ва – це конституційна Д-ва.

2. Реальність прав особи, забезпечення її вільного розвитку – прав Д-ва визнає за індивідом певну сферу свободи, за межі якої втручання Д-ви неприпустиме, у випадку порушення даного П воно забезпечується судовим захистом (все, що не заборонено індивіду, йому дозволено і все, що не дозволено владі, їй заборонено).

3. Взаємна відповідальність Д-ви і особистості – визначаючи в законах ступінь свободи особистості. Д-ва в цих же межах обмежує себе у власних рішеннях та діях, обов’язковість законів для Д влади забезпечується системою гарантій (відповідальність депутатів перед виборцями, відповідальність посадових осіб за невиконання своїх обов’язків перед конкретними суб’єктами П ). На тих же правових основах будується і відповідальність особи перед Д-вою. Застосування держ примусу повинно мати правовий хар-р, не порушувати міру свободи особи, відповідати тяжкості скоєного правопорушення.

4. Основний принцип організації та діяльності прав Д-ви – поділ влад. Поділ єдиної Д влади на три відносно самостійні та незалежні галузі попереджує можливість зловживання владою та виникнення тоталітарного управління Д-вою.

13 Передумови виникнення права.

Право, як соціальне явище виникло ще в родовому суспільстві як суб’єктивні права й обов’язки членів суспільства й існувало в формі правових звичаїв, які мали моральний, релігійний та економічний характер. З виникненням держави багато правових звичаїв було пристосовано, чи санкціоновано нею і стали офіційними законами.

Первісне суспільство розшаровувалось у період розпаду родового ладу. Поява класів з протилежними інтересами породила міжкласові конфлікти між родовою знаттю та іншими членами родів, а також з прийшлим населенням. Родова влада була вже неспроможна врегулювати ці конфлікти, і виникла держава як політична організація публічної влади.

Як право, так і держава виникли завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі є різні погляди на виникнення права. 3алежно від цього poзглядaють право загальносоціальне і право юридичне.