Державний апарат є єдиним носієм влади на засадах самостійності й незалежності, виразником сувереніте-ту народу і нації.

Державна влада в Україні здійснюється за принци-пом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Єди-ним органом законодавчої влади є Кабінет Міністрів. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Консти-туційним, загальними та господарськими (арбітраж-ними) судами.

Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення со-ціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства» балансу різноманітних інтересів усіх со-ціальних прошарків, груп та інших верств населення.

Державний апарат визначає, гарантує, допомагає здійснювати всім верствам населення їхні суб’єктивні права, охороняє та захищає основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне й милосердне ставлен-ня до всього населення України і кожного, окремо взя-того, індивіда.

Важливим принципом державного апарату України є поєднання методів виховання і примусу. Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі методи переконання, але особа не підкорилася загаль-нодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства.

Свої функції державний апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об’єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в орга-нізації та здійсненні покладених на нього завдань.

85. Норматимвно-правовий акт – основне джерело П в У

Нормативно-правовий акт – це офіційний документ, що створений компетентними органами держави та містить загальнообов’язкові юр норми (правила поведінки).

Ознаки н-п а:

1. ухвалюється чи санкціонується уповноваженими органами Д-ви, їх посадовими особами, іншими суб’єктами правотворчості і є їх одностороннім волевиявленням; 2. Має зовнішню форму у вигляді певного системного документа; 3. Містить нові норми права чи змінює або скасовує чинні; 4. Приймається згідно з чітко визначеною процедурою; 5.має юр силу, що відображує співвідношення з ін прав актами, місце і роль у с-мах законодавства і првового регулювання; 6. Надає волі народу офіційного хар-ру.

Від нормативних актів слід відрізняти офіційні юр документи, кі не містять норм П і не вносять безпосередньо змін у законодавство. Практичне значення має розрізнення н-п а і актів застосування норм П, тому що останні містять не правила загального хар-ру, а індивідуальні приписи, адресовані певним суб’єктам і призначені для вирішення конкретних юр питань, засвідчення тих чи ін фактів.

Н-п а класифікуються за різними ознаками:1. За суб’єктами ухвалення: акти органів Д-ви, народу в процесі референдуму, громадських об’єднань, трудових колективів, спільні акти органів Д-ви і недерж формувань; 2. За юр силою: закони і підзаконні нормативні акти; 3. За сферою дії: загальнообов’язкові, спеціальні і локальні; 4. За ступенем загальності прав норм: загальні, конкретизаційні; 5. За хар-ром волевиявлення: акти встановлення, зміни і скасування норм П; 6. За галузями законодавства: цивільні, кримінальні, кримінально-процесуальні та ін; 7. За часом дії: визначено-строкові, невизначено-строкові.

86. Правове виховання: поняття, система

Правове виховання – це цілеспрямована діяльність Д-ви, суспільних організацій, окремих громадян стосовно передачі юр досвіду; систематичний вплив на свідомість і поведінку особи з метою формування певних позитивних уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують додержання, виконання та використання юр норм.

В системі правового виховання такі струк-турні компоненти: 1) цілі правового виховання: можуть бути загальними і конкретними. Загальними цілями є формування правосвідо-мості і правової культури особистості громадянського су-спільства;

2) принци-пи правового виховання. Правове виховання може бути ефективним лише тоді, коли воно здійснюється на основі певних принципів: має певну систему, здійснюється безперервно, ціленаправлено, має послідовність, забезпечено певними засобами, а також підготовленими кадрами.;

3) форми правового виховання: а) правова освіта (навчання); б) правова пропаган-да ; в) правова просвіта (має обме-жені завдання — дати певні знання з тих чи інших питань права і законодавства, роз'яснити діюче законодавство); г) правова агітація( це розповсюдження певних правових ідей, законодавства серед великої кількості населенняв); д) форми право-мірної соціально-активної діяльності.( це така форма правового виховання, яка здійснюється практич-но в процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і застосування)

4) зміст правового виховання - для різних категорій і соціальних груп насе-лення цей зміст обумовлений правовим статусом особи в суспільстві.;

5) методи правового виховання - це су-купність прийомів або способів, при допомозі яких здійснюєть-ся формування правових знань, вмінь і навичок, а також фор-муються почуття поваги до права, до закону і тих соціальних цінностей, які охороняються і регулюються правом. До ме-тодів правового виховання відносяться: метод переконання, покарання, наглядності, позитивного прикладу, розв'язан-ня юридичних казусів, заохочення, критика і самокритика, метод навіювання , наслідування тощо..

!

87. Орган держави: поняття та види.

Орган держави – це структурований і орган-ний держ-ю чи безпосередньо народом колектив держ-х службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений держ-ми владними повноваженнями та здійс-є функ-ї відповідно до свого признач-я. – це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділе-ний владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функ-цій держави.

Один службовець як орган держави — це, скажімо, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. Структурно оформлений колектив служ-бовців має керівників і виконавців. Керівник висту-пає від імені певного органу. Кожний орган наділяє-ться на підставі закону владними повноваженнями, які полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обов’язкові правила пове-дінки та домага-тися їх здійснення.

Розрізняють такі види органів держави:*

за місцем у системі державного апарату: первинні (створюються через вибори); вторинні (створюються первинни-ми, походять від них і підзвітні їм);*

за змістом або напрямками державної діяльності:

органи державної влади, глава держави, органи дер-жавного управління чи виконавчо-розпорядчі орга-ни, судові органи, контрольно-наглядові органи;*

за способом утворення; виборні, призначувані, ті, що можуть