права.
В правозастосувальній практиці можна виділити цілий ряд ситуацій, коли необхідно застосовувати норми права, вирі-шувати конкретні справи і приймати рішення. В практич-ному житті можна виділити сім таких основних ситуацій або підстав, коли потрібно застосовувати правові норми. До них можна віднести наступні підстави.
1) Першою підставою є такі обставини, коли певні право-відносини повинні пройти контроль зі сторони правоохо-ронних органів, які приймають по них свої рішення. На-приклад, видача ліцензії на заняття підприємницькою діяль-ністю; реєстрація купівлі-продажу житлового будинку, ав-томобіля нотаріальними органами чи місцевими органами влади.
2) Другою підставою є такі обставини, коли виникає спір про суб'єктивні права і обов'язки, і певні сторони не мо-жуть прийти до узгодженого рішення. Наприклад, коли ви-никає спір між двома підприємствами стосовно невиконан-ня чи неналежного виконання договірних зобов'язань, то зацікавлена сторона змушена звертатись в арбітражний суд для вирішення питання про захист своїх суб'єктивних прав і виконання обов'язків другою стороною. Крім того можуть виникати спори стосовно спадщини, в результаті чого пору-шується чиє-небудь суб'єктивне право. В такому випадку позивач звертається в народний суд для захисту своїх суб'єк-тивних прав.
3) Третьою підставою для застосування правових норм є такі ситуації, коли неналежним чином виконуються права і обов'язки членами суспільства. Наприклад, в сфері трудо-вих правовідносин, якщо працівник не виконує своїх трудо-вих обов'язків, власник вправі застосувати заходи дисциплі-нарних стягнень — догану чи звільнення з роботи — і вида-ти відповідний наказ. У випадку незаконного звільнення навпаки працівник звертається в комісію по трудових спо-рах, профспілковий комітет чи народний суд для поновлен-ня на роботі, а відповідні органи зобов'язані приймати рішен-ня по справі.
4) Четвертою підставою застосування правових норм є такі обставини, коли потрібно офіційно встановити наявність чи відсутність конкретних фактів і визнати їх юридично значи-мими. Наприклад, поновлення права по втрачених докумен-тах на пред'явника; в цивільних правовідносинах — визнан-ня громадянина безвісно відсутнім або померлим. В усіх цих випадках громадяни повинні звернутися в народний суд і офіційно встановити їх юридичне значення.
5) В-п'ятих, коли необхідно у випадку правопорушення встановити його склад, вину особи і встановити міру юри-дичної відповідальності та інші заходи державного примусу В усіх цих випадках видаються індивідуальні акти застосу-вання правових норм.
6) По-шосте, коли передбачені нормою суб'єктивні права і обов'язки за своїм характером такі, що не можуть виника-ти у конкретних суб'єктів і з їх односторонніх заяв, угод або договорів, а вимагають відповідного індивідуального акта державних органів чи інших юридичних осіб. Наприклад, зарахування на роботу на відповідальні посади. До початку роботи, крім заяви, повинен бути виданий наказ, щоб особа могла виконувати свої адміністративні функції.
7) По-сьоме, коли існують прогалини в праві і потрібно застосувати аналогію права чи закону, або міжнародно-пра-вові акти, які офіційно ратифіковані державною владою.
3. Стадії застосування норм права та їх механізм.
Питання механізму і стадій застосування норм права входить складовою частиною в механізм пра-вового регулювання суспільних відносин. Воно являється основним ядром процесу правового регулювання. Разом із тим механізм правового регулювання опирається на діючі нормативно-правові акти, в яких повинен бути закладений сам процес їх реалізації. В останні роки в Україні прийнято багато нормативно-правових актів, але на жаль далеко не всі вони можуть бути реалізовані, оскільки слабо опрацьо-ваний механізм їх впровадження в життя. В нормативно-правових актах повинні бути закладені всі вимоги або прин-ципи, які стосуються переходу до нової правової системи і відповідають принципам правової держави і громадянсько-го суспільства. Всі вони повинні відповідати вимогам нової Конституції і принципам права. Реалізація цих принципів в діючих нормативно-правових актах приведе до усунення протиріч між різними правовими актами, прогалин в них, а також протиріч між різними нормами одного і того ж акта.
Разом із тим, щоб нормативно-правові акти діяли ефективно, в них повинна бути окреслена юридична сила акта, коли він вступає в дію, яких суб'єктів він стосується, які стоять перед ним завдання по регулюванню суспільних відно-син, в них повинні бути положення про відміну старих нор-мативно-правових актів, які втратили свою юридичну силу Всі ці та інші питання суттєво впливають на механізм реалі-зації і, зокрема, застосування правових норм. Таким чином. в механізм застосування правових норм входить діюча сис-тема права і законодавства, а також правові принципи, які відповідають соціальному призначенню правової держави.
Крім того, в механізм правозастосувальної діяльності вхо-дять основні і факультативні вимоги або принципи, які суттє-во впливають на прийняття рішень. До них відносяться: прин-цип законності, обгрунтованості, доцільності, справедливості, гуманізму, повноти, всебічності, об'єктивності та істинності.
Механізм правозастосування, як підкреслює Л.Б.Зуєв, склад-не структурне утворення, яке включає наступні елементи:
1) владну діяльність компетентних органів і осіб по здійсненню своїх повноважень;
2) діяльність, направлену в сферу суспільних відносин інших суб'єктів права;
3) надання їм допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання ос-новних вимог;
4) здійснення примусового впливу на суб'єктів права з метою підпорядкування їх поведінки вимогам закону. Див.: Зуев Л.Б. Правоприменение: его механизм, понятие. — Тезисы докладов Межреспуб. научн. -практич. конференции. «Проблемы обеспечения законности в механизме правоприме-нения». — Волгоград, 1990. С.9-10.
Такий підхід до розуміння механізму правозастосування в цілому правильний, але він звужує зміст процесу правозас-тосування. Без попередніх положень неможливо правильно і ефективно застосовувати правові норми.
В механізм правозастосування повинні входити також суб'-єкти правозастосувальної діяльності, без яких неможливий процес реалізації права. Дані суб'єкти повинні мати висо-кий рівень професійної підготовки, професійну право-свідомість і високий рівень правової, політичної і моральної культури, вміти правильно застосовувати правові норми