Роль референдумів в регулюванні суспільних відносин визначається з огляду на їхні основні соціальні функції.

По-перше, референдум є одним із основних інст-рументів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень. Легітимізація рішень здійс-нюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що належать до ви-няткової компетенції референдумів через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації прийнятих рішень витри-мується і при проведенні консультативних референ-думів, оскільки, за законом, їхні результати розгляда-ються і враховуються державними органами при прий-нятті рішень.

По-друге, референдум є однією з основних форм реалізації права національного суверенітету, оскільки, за умов виконання певної конституційної процедури щодо всеукраїнського референдуму і виконання вимог за-кону щодо місцевих референдумів, громадяни України, представники певної нації і народності нашої країни можуть ініціювати проведення того чи іншого рефе-рендуму з питань, пов'язаних з конституційним чи за-конодавчим регулюванням їхніх національних прав і свобод.

По-третє, референдум є одним із способів форму-вання громадської думки.

По-четверте, за умов демократичного суспільства ре-ферендум може бути використаний народом як проти-вага рішенням органів державної влади та місцевого са-моврядування, що не задовольняють інтереси грома-дян.

Запровадження в Україні порядку проведення рефе-рендумів за народною ініціативою створює правові га-рантії здійснення прямого народовладдя.

Виясненню специфічних особливостей референду-мів, а також визначенню їх ролі при регуляції суспільних відносин сприяє аналіз видів референдумів.

Враховуючи світовий і національний політичний до-свід та теоретичні здобутки науки конституційного пра-ва, Конституція, а також Закон "Про всеукраїнський та

місцеві референдуми", передбачають наступні види ре-ферендумів. За територіальною ознакою референдуми поділяються на:

1) всеукраїнський;

2) місцевий, причому останній має два підвиди:

а) референдум, що провадиться у межах Автономної Республіки Крим;

б) референдум, що провадиться у межах інших ад-міністративно-територіальних одиниць.

Всеукраїнський референдум призначається Верхов-ною Радою або Президентом відповідно до їх повнова-жень. Згідно із ст. 73—85 Конституції виключно Верхов-на Рада призначає всеукраїнський референдум з питан-ня про зміну території України, Президент, згідно з ч. 6 ст. 106 Конституції, призначає всеукраїнський референ-дум щодо внесення змін до Конституції відповідно до ст. 156 цієї Конституції і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

Місцеві референдуми призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції.

Наступна класифікація видів референдумів пов'я-зана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму — це питання, вирішення якого відбу-вається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референ-думи:

1) обов'язкові;

2) факультативні.

Обов'язкові мають місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань. 1 грудня 1991 р. в Ук-раїні відбувся перший всеукраїнський референдум, який був обов'язковим в питанні про проголошення незалеж-ності України, виходячи з положень Закону про всеук-раїнський та місцеві референдуми щодо реалізації права народу України на самовизначення. Згідно із ст. 73 Кон-ституції, нині виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Піс-ля прийняття Конституції предмет обов'язкового рефе-рендуму значно розширений. Відповідно до положень ст. 156 Конституції, обов'язкового затвердження всеук-раїнським референдумом потребує законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори, Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України".

Наведені випадки є прикладом абсолютного обов'яз-кового референдуму, проте теорія конституційного пра-ва розрізняє ще й відносно обов'язкові референдуми. Так, за Конституцією Швейцарії, в разі, коли одна із палат Федеральних Зборів винесе постанову про загаль-ний перегляд Конституції, а інша палата з цим не пого-диться, питання перегляду Конституції виноситься на референдум. Тут йдеться не про зміст перегляду, а лише про необхідність його як умовного факту.

Факультативні референдуми — це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. При-значення референдуму в такому разі залежить від рі-шення органів, що компетентні призначати референду-ми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством.

У практиці зарубіжних країн є ще й такий різновид факультативного референдуму, який проводиться після прийняття відповідного закону вищим представницьким органом країни. Так, у законодавстві Швейцарії перед-бачене правило, за яким для проведення референдуму необхідно протягом 90 днів після прийняття закону пар-ламентом зібрати 30 тис. підписів громадян, які висту-пають проти цього закону. Із 1944 по 1963 pp. тут прове-дено 20 таких референдумів, причому 8 законів було за-тверджено, а 12 — відхилено. В середньому через проце-дуру факультативного референдуму тут проходить майже З % законопроектів.

Наприклад, в Італії та Австрії проведення референ-думу передбачене регламентами їхніх парламентів як фа-культативних стадій після прийняття законів. Можливо, і в нашому законодавстві варто передбачити проведення референдуму в формі так званого "народного вето", ко-ли народові надається можливість скасувати повністю або частково вже прийнятий законодавчий акт. Закон вважатиметься прийнятим, якщо у визначений термін не будуть подані заперечення від певної кількості виборців. Це посилить роль референдуму як гарантії прав народу у законотворчості.

В українському законодавстві передбачено спеціаль-ні предмети та переліки питань, що виносяться на все-український та місцеві референдуми. Так, ст. З Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" окреслює предмет всеукраїнських факультативних референдумів, до якого зараховано:—

затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції змін і допов-нень, окрім тих, що вимагають обов'язкового референ-думу;—

прийняття, зміна або скасування законів України чи їхніх деяких положень;—

прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції та інших правових