Конституція України закріпила основні права, сво-боди й обов'язки особи, гарантії здійснення і процедуру їх правового захисту. Тим самим громадянин має мож-ливість реалізувати свої суб'єктивні права.

Конституційне право людини і громадянина — це певні можливості суб'єкта конституційно-правових від-носин, тобто юридичні можливості задоволення особи-стих потреб та інтересів відповідно до рівня розвитку громадянського суспільства й держави.

Свобода людини і громадянина як конституційно-правова категорія — це спроможність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети; це можливість влас-ного, незалежного вибору того чи іншого рішення. Тому громадянські свободи тлумачаться як встановлена і га-рантована законом сфера автономії громадянина по відношенню до держави, державної влади й інших гро-мадян. Це свобода певних дій, волевиявлень, передусім свобода вираження думок, вимог і міркувань політично-го порядку, або право громадянина на невтручання ор-ганів держави й інших громадян у сферу його особистих переконань.

Щодо конституційних обов'язків людини й громадя-нина, то, згідно з постулатами загальної теорії права, — це міра належної поведінки. Людина повинна підкоря-тися певним правилам, аби при використанні своїх прав і свобод не спричинити невиправданої шкоди. Консти-туція України акцентує на правах та свободах, але фіксує й конституційні обов'язки.

Конституційний обов'язок громадянина і людини — це міра обов'язкової поведінки, якої кожний повинен дотримуватись для забезпечення нормального функціо-нування інших суб'єктів громадянського суспільства.

Система прав, свобод та обов'язків людини й грома-дянина, встановлена Конституцією України, визначає основний зміст правового статусу людини і громадянина України. Залежно від характеру діяльності, здійснюваної у основних сферах життя громадянського суспільства, Конституція фіксує основні права, свободи й обов'язки громадянина і людини. Вони належать усім громадянам як суб'єктивні права певного виду.

Формою реалізації основних прав можуть бути кон-кретні правовідносини. Водночас деякі конституційні права й обов'язки громадянина і людини можуть здійснюватись і опріч останніх (таємниця листування, вико-нання законів тощо).

Уся система прав і обов'язків, їх співвідношення зу-мовлені об'єктивними потребами та інтересами суспіль-ства, з одного боку, й інтересами громадянина і люди-ни—з іншого.

Класифікація може здійснюватися на різних підста-вах. В результаті одні й ті самі права та свободи одно-часно належать до двох або й більше класифікаційних груп, а підстави, за якими права і свободи об'єднуються у групи, можуть бути досить розмаїтими.

Так, виділяють: права і свободи індивіда (рівно-прав'я), свободи груп індивідів (право об'єднань), сво-бода думки або висловлювань (свобода преси), реальні свободи (право на працю), нове покоління прав, пов'я-заних з науково-технічною революцією, медична етика.

І насамкінець: права й свободи людини і громадяни-на можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є одно-рідність матеріального змісту прав, свобод і обов'язків та однотипність норм, що її закріплюють. За цією кла-сифікацією у Конституції України виділяють три основ-ні групи прав і свобод та одну групу обов'язків.

1. Громадянські права і свободи людини (це статті: 25 — право на громадянство; 27 — право на життя; 28 — право на повагу гідності; 29 — право на свободу і власну недоторканність; 30 — право недоторканності житла; 31 — таємниця листування, недоторканність особистого жит-тя; 33 — свобода пересування; 34 — свобода думки і слова; 35 — свобода світогляду; 40 — право звертання до органів державної влади; 48 — право на гідний життєвий рівень; 49 — право на безпечне для життя середовище; 51 — право на свободу сім'ї; 52 — право на дітей; 55 — право на судовий захист своїх прав і свобод; 56 — право на відшкодування збитків; 57 — право захисту своїх прав і обов'язків; 58 — право не відповідати за дії, які під час їх вчинення не були визнані законом як правопорушен-ня; 59 — право на правову допомогу; 60 — право неви-конання незаконних розпоряджень і наказів; 61 — право індивідуального характеру відповідальності; 62 — прин-цип презумпції невинуватості; 63 — право підсудного на захист).

2. Політичні права і свободи громадян України (статті: 63 — право на свободу об'єднань; 38 — право участі у керівництві державними справами; 39 — право на участь у зборах, мітингах і т. п.).

3. Економічні, соціальні та культурні права й свобо-ди людини і громадянина (статті: 41 — право на приват-ну власність; 42 — право на підприємницьку діяльність; 13 і 41 — право на користування об'єктами державної та комунальної власності; 44 — право на страйк; 43 — пра-во на працю; 45 — право на відпочинок; 46 — право на соціальний захист; 47 — право на житло; 49 — право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страху-вання).

4. Конституційні обов'язки людини і громадянина (статті: 65 — захист Вітчизни, шанування державних символів; 66 — обов'язок берегти природу та культурний спадок; 67 — обов'язок платити збори і податки; 68 — обов'язок дотримуватись Конституції України і законів України, не зазіхати на права, свободи, честь та гідність інших людей).

Класифікація конституційних прав, свобод і обов'яз-ків будується не довільно, а із врахуванням наявності в суспільстві різних сфер діяльності, якісно різних за зміс-том суспільних відносин; взаємовідносин держави і гро-мадянина у сфері правоохоронної діяльності держави, спрямованої на захист життя, здоров'я,