Оборона країни досягається за допомогою політич-них, економічних, військових, соціальних, правових та інших заходів. Для оборони країни із застосуванням за-собів збройної боротьби утворюються Збройні Сили та встановлюється військовий обов'язок громадян. Він є конкретним виявленням загального військового обов'яз-ку захищати Вітчизну, але адресований конкретним, ви-значеним законом категоріям громадян. Основною фор-мою виконання військового обов'язку є проходження військової служби. Громадяни відбувають військову службу відповідно до Закону України від 25 березня 1992 р. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". На військову службу призиваються громадяни чоловічої статі у віці від 18 до 29 років, які не мають права на звільнення або відстрочку від призову. Перед-бачається можливість вступу чоловіків та жінок на вій-ськову службу за контрактом. За ухилення від призову на військову службу встановлена кримінальна відпові-дальність (ст. 72 та 73 Кримінального кодексу України).

Згідно із Законом України від 12 грудня 1997 p. "Про альтернативну (невійськову) службу", формою реалізації військового обов'язку є проходження альтерна-тивної (невійськової) служби, яка є державною службою поза Збройними Силами України чи іншими військами, що запроваджується замість проходження військової служби.

Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання загального військового обов'язку мають гро-мадяни України, які належать до діючих, згідно із зако-нодавством, релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та службу в армії.

Обов'язковими атрибутами держави є: державний прапор, герб і гімн. Ці символи України встановлюються ст. 20 Конституції України та законами України. Шану-вання цих державних символів є обов'язком громадян України.

Виходячи з необхідності духовного відродження Ук-раїни, надійного збереження та розумного використання її духовних цінностей і природних ресурсів. Конституція покладає на своїх громадян обов'язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66).

Цей конституційний обов'язок конкретизований у низці законодавчих актів. Так, Закон України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природ-ного середовища" зобов'язує громадян раціонально ви-користовувати природні ресурси, здійснювати заходи щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливові на стан нав-колишнього природного середовища. Якщо об'єктам природи заподіяна шкода, то розмір її визначається за сучасними таксами відносно об'єктів тваринного світу, лісів; за спеціальними методиками визначення збитків, заподіяних рибному господарству, водним ресурсам, а також внаслідок забруднення атмосферного повітря. В інших випадках розмір збитків визначається за фактич-ними витратами, необхідними для відновлення поруше-ного стану природних ресурсів.

Вимоги щодо охорони пам'яток історії та культури, які належать громадянам та розташовані на землях, на-даних громадянам у користування, а також при здійс-ненні будівельних робіт, веденні розкопок і розвідок па-м'яток археології та щодо інших випадків користування даного роду пам'ятками визначаються Законом України від 13 липня 1978 р. "Про охорону і використання па-м'яток історії та культури". Цей закон встановлює, що особи, які завдали шкоди пам'яткам історії та культури або її охоронній зоні, зобов'язані відновити у поперед-ньому стані пам'ятку або вказану зону, а при неможли-вості цього — відшкодувати заподіяні збитки.

Чинне законодавство встановлює правило, за яким у разі відмови добровільно відшкодувати збитки, заподіяні порушеннями порядку використання і охорони природ-них ресурсів, пам'яток історії та культури, відповідні спори вирішуються в судовому порядку.

Одним із конституційних обов'язків громадян Украї-ни є обов'язок кожного сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також що-річно подавати до податкових інспекцій за місцем про-живання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом (ст. 67 Конституції).

За допомогою податків держава забезпечує оборо-ноздатність та безпеку громадян, розвиває економіку, освіту, науку, охорону здоров'я в інтересах всього сус-пільства.

Принципи побудови системи оподаткування в Ук-раїні, види податків, зборів та інших обов'язкових пла-тежів, напрями їх зарахування і використання, перелік платників податків та об'єктів оподаткування, а також відповідальність за порушення податкового законодавст-ва, визначаються Законом України "Про систему опо-даткування" (в редакції від 2 лютого 1994 p.).

Прибутковий податок населення сплачує на підставі Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 р. "Про прибутковий податок з громадян". Платниками податку є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства.

Види місцевих податків і зборів, що сплачуються громадянами, їх розміри та порядок обчислення і на-прями використання визначаються Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 р. "Про місцеві податки і збори".

Контроль за дотриманням податкового законодав-ства і правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати податків, зборів та інших платежів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавст-вом України, здійснюється державними податковими адміністраціями.

На підставі декларацій, документальних перевірок за місцем отриманих доходів податкові органи в разі вста-новлення порушень податкового законодавства вимага-ють їх усунення, а на громадян, винних у неподанні або невчасному поданні декларації про доходи чи включенні до декларацій спотворених даних та в інших випадках порушення податкового законодавства, накладають ад-міністративні стягнення.

Загальний обов'язок додержуватися Конституції та законів — одна з передумов формування в Україні пра-вової держави. Незнання законів не звільняє від юри-дичної відповідальності.

Закріплений у ст. 68 Конституції обов'язок неухиль-но додержуватися Конституції і законів України, не по-сягати на права й свободи, честь та гідність інших людей тісно пов'язаний з визначенням і поняттям юридичної

відповідальності — особливих, передбачених і врегульо-ваних нормами права відносин між громадянами і дер-жавою, що виникають у разі і внаслідок правопорушен-ня. Головна мета юридичної відповідальності — охорона правопорядку, правове виховання людей і покарання винних за скоєне.

Юридична відповідальність може бути (залежно від правопорушення) кримінальною, адміністративною, ци-вільною та дисциплінарною, що передбачається норма-ми відповідного законодавства. При цьому