Висновок.

Питання реалізації прав і свобод громадян набувають в Україні особливого значення. У ст. З Основного Закону нашої держави підкреслено, що "люди-на, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і , безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цін-ністю". Цим самим підіймаються на найвищий щабель усі дії в сфері практичного здійснення прав людини і грома-дянина. У цій же статті зазначено: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість ді-яльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Вказані приписи Конституції зумовлюють необхідність принципово нового підходу до захисту прав людини, сприяння такому становищу, за якого будь-які права і сво-боди реалізовувалися та захищалися б з найменшими за-тратами зусиль.

Нині існує дуже важлива проблема максимального спрощення механізму здійснення і захисту прав та свобод людини і громадянина. Необхідно хоча б в основних рисах визначити механізм здійснення і захисту кожного суб'єк-тивного права, зважаючи на те, що останнє за тих чи ін-ших умов буде реалізовуватися дуже повільно або гальму-ватися. Безперечно, краще за все зазначені питання було б вирішити у спеціальних кодексах прав людини. Однак їх складання — справа зовсім не проста.

Слід звернути увагу ще на одне важливе питання. Останнім часом, коли активно ведуться розмови про вдос-коналення в нашій державі системи права, виявилось, що багато хто розуміє цю проблему дуже спрощено, вважа-ючи, що треба дещо вдосконалити цю систему і все буде гаразд. Однак такий підхід треба рішуче відкидати. Справа в тому, що існуюча в Україні система права (і це повністю стосується й системи прав людини і громадянина) склада-лася і розвивалася в умовах, коли основна ставка робилася не на людину, не на особистість, хоч гасел про це було ба-гато, а на державу, на державний апарат, не говорячи вже про апарат компартійний, який взагалі, особливо на верх-ніх поверхах партійної ієрархії, був фактично недотор-канним.

Оскільки в Україні система права мала раніше і досі має зовсім іншу, порівняно з нашими сьогоднішніми ідеа-лами, методологічну основу, не треба її підправляти. Не-обхідно розробляти нову систему, керуючись насамперед принципами Конституції України. Доводиться, однак, констатувати, що не всі, кому це належить, як кажуть, за штатом, повністю це розуміють. Тому й утворюються різні підготовчі комісії, зорієнтовані в основному на деяке пок-ращення чинного законодавства.

Перед розробкою і вдосконаленням системи права, що повністю грунтувалася б на новій Конституції України, її принципах та нормах, треба розробити і прийняти органічний закон, який повинен визначити не тільки структу-ру цієї системи, а й принципи її побудови та функціону-вання. Саме в цьому акті й повинні бути встановлені ті вимоги, яким має відповідати система права з точки зору ефективного захисту і здійснення прав та свобод людини і громадянина.

Використана література.