Реферат на тему:

Природно заповітний фонд України, як об’єкт правової охорони

Зміст.

Вступ.

Одним з ефективних заходів охорони довкілля є заповідання. Більш як 100 років минуло з часу започаткування активної форми збереження й відтворення незай-маних ландшафтів в Україні. На 1 січня 1928 р. у нас було 6 дер-жавних заповідників.

Загальна площа шести запо-відників становила 68 500 га.

Перші паростки заповідання — природні заповідники - (резерва-ти), досягнувши максимального розквіту в 1951 p. (функціонува-ло 12 заповідників загальною площею 54 383,4 га), в подаль-шому стали жертвою політично-го вандалізму та екологічного нігілізму — надовго втратили (Асканія-Нова), а окремі і назав-жди (Прохорівський заповідник, Український парк природи та ін.) свій природоохоронний статус.

З розбудовою незалежної Ук-раїни загострюється увага до за-повідної справи, про що свідчать відповідні документи — Закон України «Про природно-заповід-ний фонд України», Указ Прези-дента України від 10.03.1994 p. «Про резервування з метою на-ступного заповідання природних територій», а також «Програма перспективного розвитку заповід-ної справи в Україні».

За короткий проміжок часу природно-заповідний фонд Ук-раїни зріс на 523 об'єкти пло-щею 767 тис. га. При цьому знач-но урізноманітнилися і основні функції природоохоронних тери-торій: збереження генофонду біо-ти, відновлення природних ре-сурсів, регуляція стану природ-ного середовища, використання з рекреаційною та моніторинговою метою. За даними Мінекобезпеки станом на 1 січня 1999 р., до природно-заповідного фонду вхо-дять: 15 природних заповідників, 4 біосферних заповідників, 8 на-ціональних природних парків, 2292 заказники, 2958 пам'яток природи, 22 ботанічні сади, 11 зоологічних парків, 36 дендрологічних парків та 510 парків-пам'яток садово-паркового мис-тецтва, 25 регіональних ландшафт-них парків, 741 заповідне урочи-ще. В цілому його загальну пло-щу доведено до 2274,54 тис. га, що становить 3,72 % від загаль-ної площі України.

1. Природно-заповідний фонд України як об‘єкт правової охорони.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу приро-доохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофон-ду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього при-родного середовища.

До природно-заповідного фонду належать:

а) природні території та об'єкти — природні та біосферні запо-відники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказ-ники, пам'ятники природи, заповідні урочища;

б) штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва.

Правові основи організації, охорони, ефективного викорис-тання природно-заповідного фонду, відтворення його природних ком-плексів та об'єктів визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., в якому знайшли закріплення форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду України, цілі його використання, права громадян з означених питань.

Території природних заповідників, землі та інші природні ре-сурси, надані національним природним паркам, є власністю народу .України. Регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятники приро-ди, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні, зоологічні парки та парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть ви-користовуватися в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях; для потреб моніто-рингу навколишнього природного середовища.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду — це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і пра-вил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, .порядок охорони, ви-користання і відтворення їх природних комплексів.

Заслуговує на увагу правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Визначається з урахуванням їх класифікації то цільового призначення.»

Природні заповідники— це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та еколо-гічної безпеки.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного се-редовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середови-ща та заповідної справи.

Біосферні заповідники— це природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплек-сів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропо-генних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних запо-відників, національних природних парків з включенням до їх складу те-риторій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Для біосферних заповідників установлюється диференційова-ний режим охорони, відтворення та використання природних комплек-сів згідно з функціональним зонуванням. Передбачено виділення трьох зон: заповідна, буферна, зона антропогенних ландшафтів. Кожна з них включає в себе території, виділені з конкретною метою їх використання.

Наукові дослідження, спостереження за станом навколишньо-го природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється з урахуванням міжнародних програм.

Національні природні парки є природоохоронними, рек-реаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами за-гальнодержавного значення.

Перед ними стоять такі основні завдання:

а) збереження цінних природних та історико-культурних комп-лексів і об'єктів;

б) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержан-ням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

в) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових реко-мендацій з питань охорони навколишнього природного середовища то ефективного використання природних ресурсів;

г) проведення